Серед тих, хто творив нашу славну й багату історію, – генеральний писар Пилип Орлик, який 16 квітня 1710 року був обраний гетьманом Війська Запорозького та Правобережної України. 310 років тому він написав першу у світі Конституцію. Цей величезної цивілізаційної ваги документ називався «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», й складався із вступної частини та 16 статей.
У вступі Пилип Орлик, відомий ще й як поет, дипломат і високоосвічена людина (знав дев’ять мов: латину, німецьку, французьку, шведську, італійську, болгарську, сербську, польську, російську), зробив короткий виклад стародавньої історії України. Далі пояснював, чому Україна розриває з Московським царством і приєднується до європейських країн, приймає шведську протекцію: «Бажаючи звільнити козацький народ із тяжкої неволі й повернути до первісної свободи, Бог висунув оборонцем православ’я Богдана Хмельницького, давши йому для підтримки шведського короля й зброю Кримської держави».
Пилип Орлик, як і Іван Мазепа, що приєднався під час Північної війни до шведського короля Карла XII, хотів бачити Україну вільною і багатою. А добробут кожного може забезпечити тільки демократія та контроль народу над владою. А проти влади, яка може зажертися і думати тільки про себе, Пилип Орлик пропонував запобіжник: обмежити «гетьманське самодержавство» участю в управлінні державою Генеральної ради, до якої мала б входити не тільки генеральна старшина, а й полкова та сотенна (по одному депутату з кожного полку з числа заслужених козаків, «розумних радників»). 310 років тому гетьман пропонував створити парламент, який виражав би народні думки і тривоги!
Конституція Орлика встановлювала чіткий розподіл між державною скарбницею і власними коштами гетьмана – державна казна передавалася у розпорядження генерального підскарбія, який обирався. До того ж гетьман не мав права вести секретні зносини і кореспонденції – листи від правителів інших держав, так само й відповіді на них, глава держави мав зачитувати на раді старшини.
Є в документі статті, де гарантувався соціальний захист бідних верств населення. Гетьман мав взяти під опіку рядових козаків і посполитих, та забезпечити утримання козацьких вдів і сиріт. Заборонялося старшині використовувати нижчих за чином на господарських роботах – косовиці, жнивах, будівництві гребель, як і віднімати в них ґрунти чи змушувати силою до продажу майна.
У Конституції затверджувалися права православної церкви під зверхністю Вселенського патріарха з митрополичим престолом у Києві. Також визначалися кордони з Польщею по річці Случ, як колись за Хмельницького. Українські землі, які за різними угодами перейшли до Польщі, мали відійти до гетьмана. А Дніпро і землі Війська Запорозького мали очиститися від містечок і фортець царських, які мали бути знесені – Пилип Орлик урочисто декларував звільнення України від будь-якого панування, і найперше – московського. У Москві він вбачав небезпечного і жорстокого ворога України.
Конституція Пилипа Орлика, написана староукраїнською мовою, була вивезена царськими сановниками з України після знищення Запорозької Січі і нині зберігається в Московському архіві. Фактично всі її статті і нині залишаються актуальними – і про вибори до парламенту, державну скарбницю, соціальний захист і політику щодо Москви.
Орися ВЕЛИЧКО.
