На запитання читачів газети та редакції відповідає лікар-методист Київського міського центру громадського здоров’я, кандидат медичних наук Отто СТОЙКА.
— Пане Отто, в ці дні часто натрапляємо на слова: «Усе, що треба знати про коронавірус». То що ж насправді на сьогоднішній день уже можемо й неодмінно маємо знати про нього?
— Найперше, вже точно відомі два шляхи передачі коронавірусу: повітряно-крапельний та контактно-побутовий, від інфікованої ним людини до здорової. Це важливо розуміти й знати, що інших джерел зараження немає. Але інфікована людина сама ще може й не мати виражених симптомів, коли хвороба протікатиме в легкій формі. Хоча, вважається, що здебільшого це люди з підвищеною температурою, сухим кашлем, недомаганням. Вони можуть передавати інфекцію, покашлявши чи чхнувши, через часточки мокроти, що при цьому виділяються. Це може трапитися навіть при диханні на близькій відстані. Або ж коли передали їх на предмети через повітря, й інша людина, торкнувшись їх, занесла вірус через свої слизові оболонки — ніс, рот, очі, що є вхідними воротами в наш організм. Оце те, на чому сходяться всі фахівці, що доведено та підтверджено наукою і практикою.
— Лікарю, доброго дня. Нам кажуть сидіти вдома під час карантину, дехто стверджує, що й на свіжому повітрі треба менше бувати. Чому, що з ним не так? Хіба вірус там живе?
Надія. м. Чернігів.
— Так, є думки, що буцімто вірус поширюється у повітрі, навіть що літає на вулиці. Насправді коронавірус на відкритому повітрі сам по собі не поширюється, повітрям не переноситься, а потрапивши у зовнішне середовище, настільки розпорошується, що не може загрожувати людині. Тож гуляти на свіжому повітрі можна.
— А карантин — це єдиний для нас спосіб, аби захиститися від цієї біди? Бо гроші вже закінчуються, роботи немає. От хотілося б вашу думку особисту знати.
Лілія Василівна.
— Усі обмежувальні заходи: спочатку карантин, згодом оголошений Кабміном стан надзвичайної ситуації в Україні, безумовно, є виправданими та ефективними. Адже вони уповільнюють поширення інфекції, яка в побуті дуже просто й швидко розповсюджується. Запрацював штаб фахівців-епідеміологів, інфекціоністів, й сподіватимемося, вони консолідовано вироблятимуть подальшу тактику боротьби з коронавірусною загрозою. Адже, безумовно, ці обмежувальні заходи не вічні, й коли будуть менш потрібні або й не потрібні зовсім, визначатимуть саме епідеміологи, а влада, гадаю, зважатиме на їх фахову думку.
Розвиток епідемії в Україні, я сказав би, йде повільно, і якщо так триватиме й надалі, особливо в першій половині квітня, то це буде підставою для зняття карантину у визначений термін, тобто після 24 квітня. Й будемо сподіватися, що в нас все обійдеться малою кров’ю, так би мовити.
— Багато українців нехтують вимогами карантину, на вулицях міст та сіл буває людно. Попри те, що не працюють, відтак не мають великої потреби в пересуванні. Вас, як лікаря, не насторожує така ситуація?
— Звісно, це мене турбує. Люди по-різному сприймають правила карантину: одні зовсім їх не дотримуються, інші аж занадто перестраховуються, дехто робить це для галочки. Інформація має постійно лунати не лише через канали ЗМІ, а й від сімейних лікарів, соціальних працівників, аби максимально донести до людей, що можна, чого не можна робити, як правильно поводитися в умовах цієї небезпеки.
— Доброго дня! Мене хвилює питання: що ж усе-таки з масками? Інформація щодо них дуже суперечлива. То, кажуть, треба носити, то на сайті Міністерства охорони здоров’я син мені вичитав, що носити треба тільки хворій людині. А як знати, хто хворий, і чи ти сам здоровий, коли кажуть, що симптоми не одразу з’являються? Якесь замкнене коло виходить.
Василина Іллівна.
— На вулиці маски не потрібно одягати, якщо, скажімо, відстань між людьми 3 і більше кроків (півтора і більше метрів). Або ж коли ми наодинці — сам себе не заразиш, чи не так. Удома, де тривалий час проживаєте разом із іншими членами сім’ї, теж не одягаєте маску, бо ж перебуваєте з ними в постійному контакті. Якщо ж контактуєте з іншими людьми, неодмінно використовуйте захисну маску. До речі, певні наукові дослідження засвідчують, що саморобні маски дають 10–20 відсотків захисту, хірургічна — до 80, а до 90–99 відсотків — то вже респіратори, які дуже щільно облягають довкола рота і носа. Але ходити в таких не дуже зручно, м’яко кажучи. А 80 відсотків, що дає хірургічна маска, — це теж уже добре, й дихати набагато легше.
А така неоднозначність із масками виникла тому, що ми вперше стикаємося з подібною ситуацією. Наприклад, в епіцентрі коронавірусної пандемії — в Китаї, і раніше їх багато та часто використовували — при грипі, або як захист від смогу тощо. Хтозна, наскільки це допомагає від смогу, але в такий спосіб китайці давно намагаються ізолюватися від шкідливих для здоров’я речей. Можливо, це навіть і психологічно допомагає. Особливо в закритих приміщеннях. А ще маска убезпечує від зайвих доторків до обличчя. Тут ще й спрацьовує тактика: повинні поводитися так, начебто ми потенційно інфіковані й є загрозою для здорових людей. Отож якщо дивитися з такої позиції, то носіння захисної маски є виправданим. Коли ж вважаємо себе здоровими, то маска — це захисний бар’єр, аби на нас не потрапила від когось інфекція.
— А що дають окуляри, які теж радять носити?
— Окуляри теж мають захисну функцію. Це можуть бути звичайні, від вад зору, сонцезахисні, або ж навіть ті, що будівельники використовують, чи гірськолижні — які в кого є. Адже через очі людина теж може заразитися. Це такий новий для нас шлях інфікування, бо звикли, що при ГРВІ воно відбувається через рот або ніс. А тут ще й очі.
— А які найпоширеніші міфи вам доводилося чути про коронавірус?
— Один із них, і чи не найпоширеніший, ми вже сьогодні згадували: про шкідливість перебування на свіжому повітрі. Ось нещодавно з родичами розмовляв, кажуть, бояться виходити на вулицю, тому що там літає коронавірус. Переконував їх у тому, що це міф, і загрози в повітрі немає. Вона з’являється лише тоді, коли є скупчення людей, зокрема й на вулиці, або ж якщо торкаєтеся якихось поверхонь: ручок дверей, перил, кнопок ліфтів тощо.
Ще один міф: коронавірус розробили секретні спецлабораторії у Китаї чи ще де. Це нісенітниця, адже вчені вже визначили, що вірус пневмонії SARS, тобто тяжкого гострого респіраторного синдрому, який уже був у Китаї, Сінгапурі в 2003 році, на 90 відсотків схожі, тобто це один начебто з родичів. Дуже схожий і на коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому MERS-CoV, який був у 2012 році в Саудівській Аравії. Ці всі геноми досліджено, і мутують вони саме в дикій природі, а не десь у пробірках у лабораторіях. У них має бути резервуар у живих тваринах. Міф щодо походження коронавірусу виник, очевидно, як психологічний бар’єр проти неоднозначності наукових даних. Такі властивості нашого мозку, що ми потребуємо мати чітке пояснення всьому. І коли вчені говорили, що не все ще досліджено, точно не відоме джерело походження коронавірусу — чи то від кажанів чи якихось інших видів тварин, що, ймовірніше, були проміжним ланцюжком, то люди знайшли собі просте, хоч і хибне пояснення: все це влаштовано спецслужбами.
— Чи насправді домашні улюбленці можуть бути небезпечними для людини в умовах цієї епідемії?
Олексій.
— Дійсно, спочатку була така підозра на них, але зараз це вже виключено. Тобто тварини не вразливі до вірусу, хвора людина їх не заразить. Й самі вони не можуть бути передавачами інфекції.
— У ці дні почав курити ще частіше, хоча давно вже пробував відмовитися від цигарок. Куріння посилює небезпеку захворіти на коронавірус?
Павло.
— Так. А якщо точніше, куріння може спричинити ускладнення, тобто в разі інфікування хвороба протікатиме у більш важкій формі. Адже дихальна система при курінні стає вразливішою. Та й інфікуватися курцям теж простіше, оскільки їх органи дихання вже мають ушкодження. Це стосується не лише звичайних цигарок, а й різних електронних. Куріння знижує опірність тканин дихальної системи, що якраз і створює додаткову небезпеку.
— Мій чоловік чомусь упевнений, що алкоголь допоможе від зараження коронавірусом й частенько прикладається до чарки. Я його, в принципі, розумію, якось уже хочеться відгородитися від цього негативу, що довкола. Але ж кругом чую, що алкоголь протипоказаний у такій ситуації. Чи насправді це так шкідливо і чому саме?
Ірина.
— Безумовно, шкідливо. Нетвереза людина навіть у поведінковому аспекті більше наражається на небезпеку, адже тоді їй море по коліна, як кажуть, стає легковажною, більш зухвалою, нехтує засобами захисту, правилами гігієни.
А ще, й це важливо, алкоголь знижує імунітет, негативно впливає на печінку, яка теж бере участь у його зміцненні. Отож той, хто зловживає алкоголем, більш вразливий.
— Люди завжди в такі часи намагаються знайти порятунок у народних засобах. Попри те, що всі запевняють: коронавірус ними не лікується, хіба що йдеться про зміцнення імунітету. От міф про часник уже розвінчали. Моїй знайомій досвідчений лікар-вірусолог порадив їсти імбир для профілактики, мовляв, допомагає. Правда?
Світлана. м. Київ.
— Не має жодного чудодійного препарату, спеції, продукту, що убезпечив би від захворювання на коронавірус. Просто все, що корисне для організму, зміцнює наш імунітет, здоров’я загалом. А маючи міцний імунітет, і з хворобою легше впоратися. Й не варто сподіватися, що ось ми зараз почали добре харчуватися, то все буде гаразд. Упродовж усього життя треба їсти здорову, корисну їжу, аби підтримувати свій імунітет. Багато ще й інших факторів впливають на його зміцнення: дуже важливо висиплятися, не стресувати, не курити, не зловживати алкоголем. Одне слово, вести здоровий спосіб життя.
— Доброго дня. Скажіть, будь ласка, до появи характерних симптомів захворювання можна якось діагностувати, запідозрити наявність коронавірусу в організмі?
Оксана. Київська обл.
— Ні, до появи симптомів не можна. Навіть тестування здебільшого проводять за епідемічними показами, тобто коли є, скажімо, підозра, що був контакт із людиною, у якої вже підтверджено діагноз. (Зазвичай відстежують це коло людей, їх попереджують, відправляють на домашній карантин). Або ж коли людина має відповідні симптоми. Найперше це підвищена температура, тому саме її і міряють у місцях скупчення людей, наприклад, якщо заходите до магазину.
— Але ж висока температура свідчить про те, що вірус уже дійшов до легень, уразив їх.
— Розумієте, він одразу й вражає легені, щойно туди потрапить. А до того його ніяк не розпізнати, він невидимий. На жаль, раніше нічого не можна вдіяти, тому що організм не одразу реагує на наявність у ньому вірусу. Якщо немає симптомів, то й тести нічого не покажуть. Ось таку непросту маємо ситуацію.
— Ще одне запитання. Немає навіть спирту в аптеках, не кажучи про якісь антисептики. Якщо я купила настоянку глоду і меновазин — це можна використовувати як антисептик?
— Найперше, треба звертати увагу на ті розчини, які містять не менше 65–70 відсотків спирту. А названі вами препарати, наскільки я знаю, саме стільки й містять. Також із цією метою можна використовувати трійний одеколон, щоправда, він має дуже різкий запах. Згодиться й ізопропиловий спирт.
Для дезінфекції поверхонь використовують «Білизну». Але її треба ретельно розводити — півсклянки на 5 л води.
— Як почитаєш, що все треба дезінфікувати, за голову берешся. Хіба це реально? Особливо, коли мусиш їздити на роботу, виходити за покупками. Який мінімум має бути, аби не наразитися на небезпеку, не принести додому цю заразу?
Олена Вікторівна.
— Найперше, звертайте увагу на те, з ким і чим контактуєте, особливо в багатолюдних приміщеннях. У продмагах це, скажімо, візочки для товару, ручки кошиків. Звісно, бажано бути в рукавичках. Намагайтеся не торкатися руками обличчя, і після використання тари неодмінно продезінфікуйте їх. Цього вже буде достатньо, щоб убезпечити себе. Можна й використовувати для продуктів свою сумку, рюкзак, пакет, аби зайве не контактувати з магазинною тарою, яка буває у руках тисяч людей.
Одне слово, максимально намагайтеся не торкатися руками будь-яких поверхонь, про це «Порадниця» писала в позаминулому номері.
— Зрозуміло, я все так і роблю, дякую, прочитала в газеті. А от коли повертаюсь додому з покупками, скажімо, придбала цукор в упаковці, хліб, крупи, олію в пляшці. Досі до них торкалося немало людей: виробник, той, хто викладав на магазинну полицю, касир. Й хтозна, що на тій упаковці лишили. Але хіба реально те все продезінфікувати?
— І не треба. Розумієте, вірус не повзає, і з продуктів не розповсюдиться по дому, на нас. Візьмімо упаковку хліба, відкрили його та помили руки з милом. Коли відкрили, витягли хліб, упаковку відправили на смітник, руки знову помили. Постійно треба пам’ятати про руки, якими весь час торкаємося чогось, що могли торкатися інші люди, й дуже часто та ретельно їх мити, дезінфікувати.
— А все ж, чи може бути коронавірус на упаковках продуктів або ж, скажімо, на пластиковій тарі?
— Ми знаємо, що на пластмасі може триматися 2–3 дні з моменту потрапляння туди. Це якщо в кімнатних умовах. А на відкритому повітрі, на сонці, під дією ультрафіолетового проміння коронавірус знешкоджується. Але сонце має потрапляти на предмети не через вікно, воно має бути відкритим.
— Почула цифру, що може захворіти 22 млн українців, і 20 відсотків хворих потребуватиме госпіталізації та кисневої терапії. Можемо розраховувати на таку допомогу? Щось мало віриться.
Олена Геннадіївна.
— Є розрахунки, орієнтовані на Іспанію, де проживає 40 млн населення, стільки ж приблизно, як і в нас. Там прогнозують до 600 тисяч хворих. З них 150–200 тисяч потребуватимуть стаціонару. Але ж чітко розрахувати не можна. Чому? Наскільки довго буде розтягнуто в часі стаціонарне лікування — залежить не лише від можливостей закладів охорони здоров’я, а й від організму людини. Одна, скажімо, на апараті штучного дихання перебуватиме тиждень, інша 2–3 тижні, а хтось і кілька днів. І ще: чи за один день 100 нових осіб потребуватиме апарату, чи за тиждень. Це знову ж таки залежатиме від навантаження. А складних випадків не повинно бути загалом більше 100 тисяч, що вважається критичним. Тобто епідемічний процес буде розтягнено у часі, і хворі потребуватимуть здебільшого лікування крапельницями, подачі кисню, але без апаратів штучного дихання. В Україні достатньо стаціонарів, які можна й перепрофілювати. Поки що ж ми констатуємо повільний розвиток епідемії завдяки продовженню карантину, і, дасть Бог, й ці прогнози не збудуться.
— З’явилася інформація про тест-системи для виявлення COVID-19, які розробили вітчизняні вчені. Отже в цьому плані можемо бути спокійними? Тестів вистачить усім?
Петро Зіновійович. Вінницька обл.
— Навіть якщо користуватимуться тільки закордонними, їх вистачатиме, бо вже налагоджено постачання. Звісно, чим більше, тим краще. Але в даних умовах ситуація з тестами не критична. Головне, розподілити їх по всій Україні і за медичними показами проводити тестування. Воно — безкоштовне. Добре, аби й усі сімейні лікарі мали ці тести.
А медичні покази для тестування, нагадаю, це:
симптоми захворювання на коронавірус,
епідемічна ситуація — контакти з людьми, в яких діагноз підтверджено,
наявність симптомів гострого респіраторного захворювання (це може бути грип, парагрип, аденовірусна інфекція, і, в тому числі, й коронавірус).
— А якщо я сам хочу зробити тест, от відчуваю щось не гаразд із організмом, але без симптомів?
— Як на мене, не варто самим шукати шляхів тестування. Консультуйтеся з сімейним лікарем, аби розуміти свій стан, і нехай він визначає потребу в тестуванні. Навіть в інфекційних стаціонарах отак просто, з вулиці не тестують людей. Тільки через лікарів первинної ланки, тобто сімейних.
— Пане Отто, дякую за ваші відповіді. Звісно, хочеться позитивних новин. Що втішного в коронавірусній темі з’явилося за час карантину в Україні?
— Найперше, втішно, що вже є певна кількість тих, хто одужав. На сьогодні (27.03) це 5 осіб, і серед них є діти тих, хто одужав. Позитивний момент і в тому, що люди вже більш відповідально ставляться до правил особистої гігієни, дотримуються гігієни приміщень. Частіше почали мити руки, прибирати, провітрювати приміщення, стежити за температурою в ньому (вона має бути в межах 18–23 C), вологістю повітря (в межах 40–60%). Тому й так важлива суспільно-інформаційна кампанія на тему коронавірусної пандемії. А всі ці набуті знання, навички важливі, аби попереджувати не лише її, а й грип, ГРЗ загалом, туберкульоз, кишкові інфекції. До речі, в Україні туберкульоз на першому місці по смертності серед інфекційних захворювань. Просто ми вже звикли, що це давно є проблемою, але ж вона нікуди не поділася. Ось дотримання набутого нами за останні тижні так званого кашльового етикету, можливо, теж убереже когось від цієї підступної хвороби.
Є й психологічні позитивні моменти. Люди дещо по-іншому почали дивитися на цінність життя. Гадаю, відчули, наскільки ми всі у цьому світі взаємопов’язані між собою. Приємно, що і країни, і громадяни підтримують одне одного, переймаються не лише своїм здоров’ям, а й дбають про інших. Люди зосередилися на головному — на здоров’ї. Тож бережіть його і бажаю усім бути здоровими!
На прямій лінії чергувала Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
