Розповім давню єврейську притчу. Жила собі бідна родина. Дітей було багато, грошей – мало. Матір працювала з ранку до ночі – прала, куховарила, плакала та нарікала на життя. Зрештою, вкрай виснажившись, пішла до рабина порадитися: як стати хорошою матір’ю? Вийшла від нього замислена і відтоді змінилася. Заможнішою родина не стала, та й діти не стали слухнянішими.
Однак більше матір не сварила їх і лише усміхалась. Раз на тиждень ходила на базар або до крамниці, а повернувшись додому, зачинялась у кімнаті. Дітям було цікаво, що вона там робить. І якось вони зазирнули туди. Матір сиділа за столом і пила каву з пирогом. «Мамо, ти що робиш? А як же ми?» – обурились діти. «Тихо! – поважно мовила вона. – Я роблю вам щасливу маму!»
Пригадала цю притчу, коли на новорічні свята в гості до нас прийшли куми з трьома дітьми. Родина ніби хороша: кум любить свою сім’ю, дітки слухняні, кума не працює і присвятила себе домашнім клопотам. Однак коли ми почали спілкуватися з нею ближче, я зрозуміла, що переді мною нещасна людина. Хороша родина – це добре, але ще не все. Кума зізналася, що за ці роки стала блідою тінню своїх чоловіка та дітей, адже весь час обслуговує їх. Уже забула, коли востаннє щось купувала собі, робила щось для себе. На роботу хоче, але зізналася, що вже просто боїться людей і розучилась нормально спілкуватись. Адже її життя – це магазини, школа, поліклініка, дитячі майданчики. Кажу: могли б хоч іноді залишати дітей і вдвох із чоловіком ходити в гості чи кіно. Але їй це навіть уявити складно. В результаті – вічно нещасна, часом зривається на чоловіка та дітей…
Не марно психологи наголошують, як важливо для жінки, попри щоденні клопоти, не втратити себе. Навіть мамам маленьких дітей радять хоч раз на тиждень 1-2 год. присвячувати собі: сходити в перукарню, на манікюр чи просто відпочити з книжкою чи за переглядом фільму. Адже поряд є татусь, бабусі й дідусі, які зможуть посидіти з малюком. Уявляю, скільки жінок обуряться: звідки взяти час для себе, якщо не знаєш, за що хапатись? Однак проаналізуйте, як розподілено обов’язки у родині. Адже нерідко мама крутиться, як муха в окропі, а тим часом чоловік і діти відпочивають. Якось я зустрілася з подругою, і ми вирішили кілька годин погуляти. «Як тебе відпустили?» – питаю. Вона сміється: зібралася та й пішла. На запитання чоловіка і дітей, що на обід, спитала: «Ручки-ніжки є в усіх? Продукти в холодильнику, приготуйте щось». Відтоді минуло чимало років, і діти в цієї подруги виросли самостійними та відповідальними. Рано почали заробляти і балують маму подарунками, які вона не може собі дозволити.
Якщо хочете приділити час собі, а рідні нарікають, запропонуйте їм узяти аркуш паперу і написати свої домашні обов’язки. Гадаю, найдовший список буде в мами. Спитайте після цього: чи маєте право на відпочинок?
…Нещодавно у селі розмовляла з сусідкою. Я вирішила проїхатись трохи на велосипеді, а вона поцікавилась, куди їду. «Просто покататися», – кажу. Подивилась на мене з недовірою, а потім дала «цінну» пораду: «їдь у бік лісу, а не в центр села». «Чому?» – «Бо люди побачать і скажуть: чого вона катається – справ немає, чи що?» Коли я переказала цей діалог чоловіку, він засміявся. На щастя, ми з ним розуміємо, як важливо давати одне одному перепочинок. Сама знаю: відпочивши, хапаюсь за хатні справи, натхненно куховарю, займаюся дітьми. А морально спустошена, вічно незадоволена мама навряд чи може щось дати своїм рідним. Тому якщо хочете, аби вони були щасливі, то дбайте про себе. Краще за вас це не зробить ніхто.
…Пригадався ще один жарт із присмаком гіркоти: «Мама – не кінь. Бо кінь стомлюється».
Людмила РОМАШКО.