Талановита, мудра, красива жінка та актриса. А ще, напевне, й невтомна — у своїй любові до життя, до професії, до чоловіка, з котрим майже шість десятків років поряд удома і на сцені.
Вона має чим пишатися, адже стільки прекрасних образів створено нею в театрі, в кіно, стільки прекрасних емоцій подаровано глядачеві і стільки досвіду, знань передано своїм учням, колегам.
На порадницькій гостині з народною артисткою України, провідною акторкою Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Таїсією Литвиненко згадували зокрема
ПРО ПЕРШУ РОЛЬ
То справді схоже було на казку! Хоча ніколи й не почувалася Попелюшкою, бо з дитинства росла в красі, в любові. Всі рідні — мама з татом, бабуся з дідусем — мене обожнювали… Одне слово, росла царівною, так мене й прозивали в селі: царівна Йосипова.
Тож коли афішами з моїм портретом у ролі Галі з фільму «Назар Стодоля» був завішений увесь Київ, сприйняла те, як належне. Хоча ще ж навіть і студенткою театрального не була. Запросили зніматися в епізоді, та згодом кінорежисер Віктор Івченко обрав на головну роль. На час зйомок для мене винайняли біля кіностудії квартиру, була там і жінка, котра варила їсти. Дивилися за мною, як за справжньою царівною.
ПРО ЧОЛОВІКА
Нерідко запитують: «Тася Йосипівна, ви цілий день разом: і вдома, і в театрі, вам не набридло?» А я кажу, що коли чоловіка немає поруч, весь час шукаю його, мені незатишно. Звісно, є трішки і якоїсь дипломатії в стосунках, бо ж не все те, скажімо, що подобається мені, захоплює його. Ми по-іншому можемо реагувати на якісь речі. Але ніколи не доходило до якихось серйозних суперечок, аж до того, що от гупаю дверима і йду.
ПРО ДОРОГИХ СЕРЦЮ ЛЮДЕЙ
Ой, як почну говорити про всі мої фільми і тих, з ким звела творча доля, то й газети не вистачить. Адже хіба можна кількома словами розповісти про Льоню Бикова, Івана Кавалерідзе, Івана Миколайчука, Юрія Тимошенка та Юхима Березіна?! Чи про Бориса Мокроусова, Василя Соловйова-Сєдова, які писали для мене пісні. Знаєте, що найбільше зараз мені болить? Неповага. Неповага держави, суспільства до заслужених людей, котрі стали явищем в історії України, руйнує нас, руйнує Україну. Не хочемо знати, цінувати своє. «Какаяразница» — це страшно. Чи можна не пам’ятати Івана Миколайчука, Броніслава Брондуков, Леся Сердюка, Костю Степанкова?!
ПРО ЖИТТЯ «НА ПОТІМ»
Ніколи не відкладала поїздки, подорожі, багато чого побачила за життя. Зізнаюсь, я дуже велика розтратниця грошей. Проїздила замало не все, що заробляла, всі заощадження. Звісно, дітям усе, що треба було, купувалося, чоловікові. Завжди як із голочки ходить. Колись Леся Сергіївна Кривицька казала: «Федечка, ви так одягаєтеся, як Садовський». А вона ж знала його, це він привіз молоду акторку до Львова.
ПРО ЖІНОЧІ ПОМИЛКИ
Коли Ів Монтан виступав у Києві, була в нього зустріч із нашою публікою, з журналістами після концерту. Сиділа і його дружина, Симона Синьйоре, старша на 8 років: у скромному блакитному гольфі, сіра спідничка, сірі туфлі, гладенько причесана. Красива жінка. І коли з’явилися наші актриси, вдягнені у відкриті сукні, обвішані словацьким камінням, що аж шиї та вуха відтягувало, Ів Монтан вигукнув: «Маскарад!»
Отож ніколи, ні в якому віці не треба вдягатися, як на маскарад. Найперше, треба бути акуратною. В усьому: у зовнішньому вигляді, побуті, поведінці, в дотриманні слова. Дітей до того привчати. Аби нічого зайвого.
ПОРАДА
Нехай будуть розумними, пропускають повз усе погане й більше люблять себе. Жіночки, частіше дивіться в дзеркало й кажіть: «Моя золота, моя зозулечка, яка ти хороша, знаю, тобі тяжко, але все зроблю, аби краще було». Любіть себе! Бо сини, доньки, одружившись, більше вже любитимуть своїх дружин та чоловіків, дітей. А ви залиште й собі щось на старість.
Повну версію порадницької гостини з ТАЇСІЄЮ ЛИТВИНЕНКО можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 18 лютого 2021 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
