Ця жінка вміє дістатися глибин людської душі, викликати сміх і сльози, граючи на театральній сцені чи в кіно або телепроектах. Байдуже, яку — епізодичну, комедійну чи драматичну роль — вона цінує кожну й однаково переконлива у своїй грі. Жива ікона театрального гротеску, актриса з унікальним, неповторним комедійним обдаруванням, прима комедії — це все про неї. Вона справді народна — і за званням, і за людським визнанням. Зі своїм глядачем актриса спілкується не лише зі сцени, а й у повсякденному житті, жартівливо називаючи себе «зіркою метро».
А щойно народна артистка України, прима Київського академічного Молодого театру Тамара Олександрівна Яценко переступила поріг редакції, а вже здавалося, що до нас завітала давня, хороша знайома — щира, відверта, без зіркових викрутасів. Такою видалася і наша з нею розмова.
ПРО ДОБРО
Аби світ подобрішав, треба починати з себе, бо злість, заздрість нічого хорошого не дадуть. Коли злість скрізь — тоді і в країні розлад. А та ж доброта — вона йде від мудрості. Я цікавлюся різними філософіями, аби краще зрозуміти себе, людей, цей світ. Свого часу проходила школу «Наука розуму», вивчала ідеологію всесвітньо відомого американського психолога Луїзи Хей, яка стверджує, що кожен з нас може себе переконати в тому, що він розумний, багатий, добрий, щасливий. Що ми самі собі створюємо хвороби, але і в наших силах їх позбутися, і Луїза Хей довела це на власному досвіді. Будучи на волосинку від смерті, вона зцілилася від раку. Бо переглянула своє життя, своє ставлення до самої себе, до людей, прийшовши до необхідності всепрощення, любові до ближнього. А всепрощення — це вміння пробачати ближнього і самого себе. Завдяки її методам тисячі людей зцілилися, знайшли своє місце у житті, повіривши в себе.
ПРО ЖІНКУ Й ЧОЛОВІКА
Якщо жінка вважає, що особисте життя — це кухня, прання, чоловік у спортивках і капцях, його застольні друзі, то нехай вона буде собі щаслива. А я не вважаю, що в тому можна знайти своє щастя. Мені завжди подобалося, коли у стосунках є романтизм, справжні почуття. Як ото в романах: героїня проводжає свого коханого на якісь подвиги, вірно чекає його і врешті настає жадана зустріч.
Я порадила б жінкам: та не тримайтеся ви щосили за чоловіка, не бійтеся його втратити. Бо чим більше трусимося над ними, тим ймовірніша втрата. Коли ж не тримаєш — ніколи не піде. Ну а якщо не любить, то навіщо ж він? Мій брат класну приказку придумав: «Якщо я не потрібен мистецтву, то навіщо воно мені здалося?» Ох, жіноча мудрість — велика сила!
ПРО ДОЛЮ
Якщо це твоя доля, якщо тебе боженька поцілував, то мрія має неодмінно здійснитися. Навіть якщо здається, що шлях закритий. У мене не було знайомств, блатів, але на те була воля Божа. Він послав мені і педагогів хороших, і режисерів талановитих, мудрих, і звичайно ж, хотіти, мріяти мало — треба багато вчитися. Але якщо Боженька не поцілував, то акторська професія може стати мукою — і для тебе, і для інших.
ПРО МУДРІСТЬ І ПРОЩЕННЯ
Люди у нас хороші, розумні. Я б усім порадила (як і самій собі) вчитися, вчитися мудрості. Не гризти одне одного. Жінка, скажімо, викидає негативну енергетику і не розуміє, чому це чоловікові десь на стороні краще. Бути мудрими, вчитися мудрості, і, звичайно ж, любити життя. Не приймати близько до серця оці сьогоднішні проблеми. З голоду, слава Богу, ніхто не помирає. Ну, трошки менше будемо їсти сала, м’яса. О, скільки я, бувало, без копійки сиділа, майже з порожнім гаманцем по базару ходила. А якщо люди працюватимуть, то щось таки матимуть. І не треба нікому ні в чому заздрити, бо заздрість руйнує, з’їдає. Вчіться прощати — собі і людям.
Жовтень, 2008 рік.
Автор і ведуча проекту
Тетяна Власюк.