Її ім’я на початку вісімдесятих знав увесь світ. Вона прославила не лише тодішній Радянський Союз, а й мало кому відому на той час Україну, піднявшись на олімпійський п’єдестал, ставши першою, найкращою у спортивній гімнастиці.
Залишилися далеко позаду змагання, перемоги, тріумфи, та не минулися любов до спорту, бажання бути корисною людям. Тепер вона підкорює інші вершини. І знову її ім’я на слуху. Ім’я олімпійської чемпіонки, заслуженого майстра спорту, президента міжнародного благодійного фонду «Спорт і діти» — Стели Захарової, котру запросила на порадницьку гостину.
Вона встигає все. Бути гарною жінкою, дружиною і мамою. Перейматися і вирішувати проблеми спортивної гімнастики, якою в Україні довго ніхто не опікувався. Відкрити власну школу, займатися з дітьми. Повертати в Україну тренерів, котрі в пошуках кращої долі пороз’їжджалися по світу. Організовувати і проводити Турнір зі спортивної гімнастики на «Кубок Стели Захарової». Очолювати благодійний фонд, влаштовувати благодійні аукціони.
ПРО СПОРТ
Боляче і прикро за таке ставлення до спорту загалом і гімнастики зокрема. Як і в будь-якій справі, у спортивній галузі мають працювати професіонали. Чиновники, котрі позаймали сьогодні їхні місця і дбають про власне благо, не дають можливості їм реалізовуватися, відродити найкращі традиції професійного спорту.
Ще один, не менш прикрий момент. За ці два роки в Україні практично не збудовано жодного спортивного залу, легкоатлетичного манежу. Мало що робиться не лише для занять професійним спортом, а й масовим. Для дітей, підлітків, котрі могли б знайти себе саме у спорті, а не блукали б вулицями із цигаркою і банкою пива у руках чи стрибали бездумно на якійсь дискотеці. Хіба ж не бачимо, як значна частина молоді просто деградує.
От скажу про гімнастику. Раніше зали були переповнені дітьми, юними спортсменами. А тепер багаті дядечки викуповують ці приміщення для власних розваг, не замислюючись над тим, що виштовхують діток просто на вулицю, відбираючи у них можливість займатися улюбленою справою.
ПРО ЖИТТЯ ПІСЛЯ СПОРТУ
Як зберегти себе колишньому спортсменові? Праця, і ще раз праця. Так, на вершині кар’єри спортсмена всі знають, люблять, на руках носять. Це класно. Він перебуває у своєрідному замкненому колі, поза яким уже мало що знає. Займається спортом, виконує завдання — добре виступити, завоювати медаль, звання. Решту за нього роблять інші. Коли ж іде зі спорту, ці «інші» відходять, і він опиняється перед прірвою: а що далі? Сильна людина розуміє, що життя треба починати з нуля, набиратися нового досвіду, знайти себе у чомусь іншому і вже там реалізовуватися. Марно чекати від когось допомоги.
ПРО СПРАВЖНІСТЬ ТАЛАНТУ
Стати справжньою зіркою, як на мене, можна, тяжко попрацювавши, довівши суспільству свою потрібність, свій талант. Геніальні люди, зазвичай, скромні. А тих «зірок», котрі, скажімо, вибігають на сцену, дриґають, даруйте, голими ногами, співають ніяк і ні про що, можна тільки пожаліти, бо завтра про них ніхто й не згадає. Дівчина виходить заміж за якогось магната, той починає її розкручувати, вивалюючи мішки грошей. Уміє вона співати, чи ні — для них то не головне. А нам оце все — дивись і слухай. Люди вже розгубилися серед цих так званих зірок, важко й розпізнати справжній талант.
Я всього добивалася своїми силами, впертістю, настирливістю, не сподіваючись на чиюсь благодійність. Зате яка то радість, моральне задоволення, коли вистраждане тобою, виношене здійснюється.
ПРО ОСВІТУ
Мені лячно: що ж буде далі, які фахівці стануть до праці, що можна знати, вміти з купленим дипломом? І ці, з дозволу сказати студенти, займають у виші місця, на які прийшла б талановита молодь, грамотна, здатна добиватися знань власним трудом, а не з допомогою батьківського гаманця. Це дуже серйозна проблема. Все-таки раніше знання були у більшій ціні.
ПРО ДОБРО
Хочеться, щоб люди стали добрішими до цього світу, не були злими. Чим більше даруєш добра, тим більше до тебе повертається. Людям, мабуть, треба забувати погане, якого, на жаль, більше, ніж хорошого, і намагатися зосереджуватися тільки на позитиві.
Грудень, 2006 рік.
Автор та ведуча проекту
Тетяна Власюк.
