Як на мене, людина, котра справою свого життя обрала журналістику, апріорі не може бути не позитивною, не доброю, байдужою, хоч би в якому жанрі працювала. Покликання наше ж бо не лише в тому, аби просто висвітлювати, віддзеркалювати життя суспільства, а й від себе додавати якихось зусиль душі та розуму, щоб та картинка віддзеркалля була максимально красивою, оптимістичною, значимою, обнадійливою.
Цей молодий, привітний чоловік, котрого зранку радо чекає та зустрічає багато українських телеглядачів, ведучий ранкового шоу «Сніданок з 1+1» на каналі «1+1» Руслан Сенічкін саме такою її і робить. А у віддяку має не лише нагороди та звання, працюючи на одному з провідних українських телеканалів. Найголовніше, що припав до душі тим, для кого ми, журналісти, власне працюємо — пишемо, знімаємо, говоримо, до кого апелюємо.
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ
Якщо говорити про мою особисту гордість за країну, за українців, про те піднесення, то для мене все почалося за часів Помаранчевої революції. На Майдан ходив через день і був свідомий того, за що там стоїмо. Тепер уже не говоритимемо, чи було згодом розчарування, чи ні. Бо люди найперше вийшли на Майдан зі своїх найкращих переконань та сподівань. Потім був Євромайдан, який хоч і мав трагічні наслідки, але ж і дав поштовх для розвитку країни, для змін, пробудив нашу національну свідомість. Вона є в кожної людини, котра народилася у цій країні і котрій не байдуже, що тут відбувається. І вже той паросточок сам по собі починає пробиватися, а далі твоя справа його поливати, доглядати, аби зростав і розвивався. Особливо це відчули після Революції гідності.
ПРО МЕДІЙНУ ВПІЗНАВАНІСТЬ
А впізнаваність… Я до неї ніколи не прагнув і те мені не було потрібне. Як кажуть, «издержки производства». Пригадую, як сам колись задивлявся на медійників, було цікаво дізнатися, що то за люди. Але для себе тоді зрозумів, що у кожної людини, будь-якої професії, має бути своя територія. Хоча сам ніколи не кажу «ні» тим, хто хоче зі мною сфотографуватися, взяти автограф або поспілкуватися про кулінарію чи порадитися. Підтвердження тому — і різні фестивалі, у яких ми беремо участь, і де таке спілкування дуже активне. Це — і робота, і частина мого життя. Звісно, коли йдеш до магазину за покупками, то хочеться зосередитися саме на цьому, а не бачити, як на тебе тицяють пальцями чи намагаються згадати, де бачили цього чоловіка з бородою. А ось тут він поруч — і не в піджаку, а в кедах, джинсах. Це ж прикольно! А якось до мене підійшла бабуся: «Ой, синочку, я оце дивлюся, ти всім радиш і радиш. А що ось з цим соусом можна робити?»
ПРО «СНІДАНОК»
За 5 років, які працюю у цьому проекті, він змінювався багато разів — й істотно. Особливо в подачі інформації. Колись була така собі «циганщина», як називаємо той період. Ми ставали співучасниками творчості наших гостей. Прийшов, скажімо, співак, запросив і тебе заспівати в ефірі — співаєш, без проблем. Так що, і співав, і танцював, і на склі лежав — чого тільки не було. Тоді ми собі таке дозволяли. Змінювалися часи, вивчали аудиторію, її смаки, очікування. Глядачі й самі пропонували, що хочуть бачити в ефірі. І згодом ми стали гострими в подачі соціальної інформації, висвітленні певних подій. Тобто йдемо на хвилі життя, всього того, що цікавить нині людей. Не можна ж увесь «Сніданок» присвятити смаженню яєчні. Це тільки опція у програмі. Людина хоче з ранку подивитися новини, дізнатися щось корисне, познайомитися з цікавими людьми. Ну, і, можливо, навчитися правильно та оригінально готувати ту саму яєчню, бажано з бекончиком, адже сніданок — важлива частина її ранку.
ПРО ЛЮБОВ І ДОБРО
Як кажуть, нема лиха без добра. Не було б ненависті, то, можливо б, люди не розуміли, що таке любов. Не було б зла, не цінували б добро. Світ влаштований так, що є день і ніч, Місяць і Сонце, є добро і зло, любов і ненависть. І на таких контрастах ці поняття стають відчутнішими. Звісно ж, прагнення у всіх людей має бути одне — до любові, до добра.
Червень, 2015 рік.
Повну версію порадницької гостини з Русланом Сенічкіним можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
