Вірити, надіятися, любити та душею багатіти — це і про неї, про жінку, чиє життя означене цими вічними людськими цінностями. Вона стала успішною та відомою не лише на Батьківщині, а й за її межами не тому, що дістала у спадок гучне ім’я. Нащадок історичного роду — її вже й саму називають людиною-історією. А цю історію творить сама — своєю працею, наполегливістю, небайдужістю і, звісно ж, талантами, яких доля щедро вділила. Все, за що береться ця молода красива жінка, — значиме, помітне і потрібне, бо — для людей. Їм вона дарує здоров’я та красу — у лікарському кабінеті, зі сцени, у створеному нею надзвичайному Музеї української домашньої ікони, у своїх книгах. На порадницькій гостині заслужений лікар України, професор, доктор медичних наук Ольга Богомолець говорила зокрема про
ПРО ДЕРЖАВУ
Державобудівництво — як шахова дошка: на ній є чорні і білі клітинки. Якщо навіть їх порівну, то чорні агресивніші. Щоб держава була прозорою, чесною, білих клітинок, оцієї громадянської позиції, має бути дуже-дуже багато. І я дуже люблю вислів Ейнштейна, який сказав, що темряви немає — є брак світла, і холоду немає — є брак тепла. Так само і зло може бути контрольоване тільки кількістю добра і розуму. Щойно це кожен зрозуміє, що саме він є будівником держави, отоді ми всі будемо нести відповідальність.
ПРО КРАСИВИХ ДУШЕЮ ЛЮДЕЙ
Років десять тому у мене з’явилася внутрішня традиція — наприкінці року підбивати підсумки. І найголовніше, що визначає, чи рік мені вдався — це чи зустріла я в цьому році особистість — мою Людину року. І, власне, те, що ви сказали — про красивих душею, разом з високою професійністю і талантом — визначає мою Людину року. Якщо за рік зустріла одну таку Людину, значить, рік вдався. Серед тих, хто для мене є людьми красивими, сильними душею, безперечно, моя хрещена мама Надія Світлична, котра вже пішла з цього життя і яка була неймовірно сильна, милосердна, жіночна. Вона з шістдесятників, з дисидентів, змушена була виїхати до США, працювала кореспондентом радіостанції «Свобода». Ми познайомилися, коли вручала мені спеціальний приз радіостанції «Свобода» в 1991 році в м. Луцьку на IIІ Всеукраїнському фестивалі авторської пісні та співаної поезії «Оберіг». Це був мій перший фестиваль і перша нагорода. Від Надії я багато навчилася, і вона для мене жива і житиме в моєму серці. Ця людина випромінювала стільки любові, світла, ласки до людей! У мене складалося враження, що вона для себе взагалі не жила.
Серед таких красивих душею, безперечно, Ліна Костенко — чиста, сильна, впевнена, безкомпромісна. Я надзвичайно щаслива, що маю честь жити в одну еру з нею, маю можливість спілкування. Коли це відбулося вперше, просто не могла повірити. Так і зараз — кожна зустріч з нею для мене — величезне таїнство.
Оця краса душі, мабуть, приходить з віком. І — з випробуваннями. Раніше не замислювалась, що більшість цих людей пройшла через великі випробування: і Євген Сверстюк, і Опанас Заливаха, і Надійка Світлична, і Ліна Костенко. Такими для мене ще є Юрій Кундієв — віце-президент Академії наук України, директор Інституту медицини праці, голова Комісії з медичної етики, людина неймовірно високого рівня інтелектуальної, культурної, людської гідності; Людмила Міляєва, академік, мистецтвознавець, котра була моїм керівником, коли я писала книги про іконописне мистецтво.
Я дуже щаслива, що такі люди були і є в моєму житті, що маю можливість спілкування, дотику, телефонного дзвінка. На жаль, життя змушує летіти вперед і немає змоги сповна насолодитися тим найбільшим даром — розкішшю спілкування.
ПРО ЗДОРОВ’Я
Здоров’я у нас одне. У машині можна замінити фільтр, а наш фільтр — це печінка, і її, на жаль, замінити не можна. Наш двигун — серце, є правила, яких потрібно дотримуватись, аби працювало безперебійно. Загалом «техогляд» організму потрібно і можна робити самостійно.
Січень, 2013 рік.
Повну версію порадницької гостини з Ольгою Богомолець можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.