Він міг би вже сьогодні, як стверджують деякі його старші колеги, стати зіркою першої величини на пісенному олімпі України. Про його голос кажуть: унікальний, єдиний, неповторний, щемливий, незвичний; і йому по силі ноти в діапазоні чотирьох октав. Він молодий, талановитий співак і гарний, вихований юнак, котрий сповідує справжні духовні цінності — в житті і на сцені.
«На небосхилі української пісні загорілась зірочка: осяйна, незвична. Я тішусь і водночас боюсь, щоб прикра випадковість не погасила її. Та ще дуже хочу, аби на небі нашої культури ця зірочка переросла у велику і незгасну зорю… В Україні народився співак,» — написав про нього кілька років тому Вадим Крищенко.
Познайомтеся і ви, наші читачі, з цим співаком.
Це вдруге за існування проекту порадницької гостини після знайомства з восьмирічною талановитою співачкою Наталкою Шинкаренко у 2005 році пошкодувала, що газетний формат дозволяє лише писати і читати, й не дає можливості співати та чути. Бо дуже вже хочеться, аби Україна почула цей один з найрідкісніших чоловічих голосів, який називають тенор-альтіно, почули слова і музику, що творить молодий хлопець.
І так склалося за випадковим збігом обставин, що спілкування наше відбулося у перед’ювілей його вчителя Вадима Крищенка, котрому і завдячую знайомством із цим гостем.
ПРО ПІДТРИМКУ УКРАЇНСЬКОГО АРТИСТА
Найперше потрібна відповідна законодавча база, найголовнішим законом має бути закон про підтримку українського артиста. Почну з конкретики. Національний палац «Україна». Орендна плата однакова для всіх: чи то для Тото Кутуньо, Діми Білана, чи для котрогось з наших артистів. Хіба це правильно? Чи є ще в якійсь цивілізованій країні подібна зрівнялівка?
Свого часу польські артисти влаштували бойкот, забравши з телебачення, радіостанцій свої твори. За два місяці керівництво країни звернуло на це увагу: як же так, чому не чути нашої пісні, а крутиться все зарубіжне? По тому був прийнятий закон, який регламентував музичне звучання у теле- і радіоефірі й, здається, 90 відсотків його було віддано на користь вітчизняної музики.
Одна з моїх колег, котрій розповів про той випадок у Польщі, зауважила, що навіть якби наші артисти і вдалися до подібного бойкоту, все одно б знайшовся хтось один, який сказав би: «От вони всі забрали свої пісні, а я тим часом «покручусь».
ПРО ВИБІР
Я не можу змиритися з відсутністю вибору, з одноманітністю. Якщо мені скажуть (а такі пропозиції вже були) співати лише якоюсь одною мовою — не зможу. По-друге, не згодився б, навіть якщо навзамін запропонували суперславу, виконувати просто поп-музику. Лише у разі, коли це буде якийсь духовний проект, що несе цінності. Та я й ніколи не прагнув стати відомим, знаменитим. Не маю такої хвороби. Я до цього не йду.
А популярність, як на мене, щастя не додає. Хіба були щасливими супервідомі Майкл Джексон, Елвіс Преслі? Мали все, а як зарано їх не стало — у 50, 40 років.
ПРО ВЛАСНИЙ СТИЛЬ ПОВЕДІНКИ
Хоч коли б виступав артист — на початку, в кінці програми, люди побачать і почують, — звісно, коли є що. Одна справа бути «розкрученим», інша — співати перед реальною аудиторією, з мікрофоном, наживо.
Звикаю і до того, коли в обличчя усміхаються, говорять про мою геніальність, суперталант, а деінде пліткують про мене. Ставлюся до цього спокійно. Моя творчість спрямована найперше не професіоналам, я не чекаю аж так оцінки певних відомих людей. Я чекаю оцінки від публіки, від свого слухача. Чекаю оцінки від рідних — вони зичать мені добра і ніколи не покривлять душею, коли щось буде не так. Я прислухаюся до думки музикантів, справжніх, котрі щось чують і бачать. І ні в якому разі мене не цікавить думка масово «розкручених» людей.
ПРО ВЧИТЕЛЯ
У Вадима Дмитровича Крищенка вчився найперше любові до Батьківщини. Таких, як він, — у ставленні до нації, до мови, до розвитку українського — я ще не зустрічав на своєму шляху. У нього треба повчитися щирості викладу матеріалу. Його вірші не завуальовані, вони — як та квітка розквітла. У Вадима Дмитровича треба повчитися толерантності. А ще — безвідмовності. Я не знаю, аби комусь у чомусь відмовив, завжди знайде якийсь вихід, шлях, аби підтримати, допомогти.
ПРО ПАТРІОТИЗМ
У плані патріотичному часто наводять приклад Німеччини. Хто з німців виходив на сцену і привселюдно кричав, що я патріот, я — німець? Він іде на завод, виготовляє найкращу деталь до автомобілів «BMW» чи «Мерседеса», на яких їздять в усьому світі, і тим самим проявляє свій патріотизм.
Якщо кожен з нас, хоч якою справою займався б, робитиме її на совість, показуватиме високий результат — оце патріотизм, оце — розвиток держави.
Березень, 2010.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна ВЛАСЮК.