Почувши у слухавці її голос, а потім і згоду на інтерв’ю — не повірила своєму журналістському щастю. Так, так, це справді щастя, велика розкіш — спілкуватися з такою незвичайною, ні на кого не схожою людиною, з тією, яку називають єдиною жінкою-режисером зі світовим ім’ям, яка прийшла у світ мистецтва зі своїм власним баченням його і людей у ньому, яка своє людське, творче «я» пронесла через усе життя, не зраджуючи собі, ні під що і ні під кого не підлаштовуючись, роблячи тільки своє кіно — таке, яким його бачила і яким хотіла знімати. Незважаючи нате, що не всі його сприймали, а влада знаходила в ньому антирадянські мотиви. Але про нього завжди говорили, і серед оцінних епітетів дуже часто звучало слово «шедевр». Можливо, її фільми не всім були зрозумілі, але і не можу не погодитися з їхньою авторкою, яка наголошувала: «очима треба дивитися, вухами слухати — і все стане зрозуміло». А от саме цього вміння: дивитися — і бачити, слухати — і чути людям часом і бракує, на жаль. Про це та про багато чого цінного і важливо говорили ми з Кірою Муратовою, відомим радянським і українським кінорежисером, сценаристом, акторкою, народною артисткою УРСР.
ПРО МИСТЕЦТВО І ПРОГРЕС
Не вірю, що мистецтво здатне змінити людину. Взагалі не вірю в прогрес — у такий прогрес. Тож і не сподіваюся на подібне. Мистецтво віддзеркалює, зокрема, чиєсь життя, загальне життя і життя, що відбувається в голові автора твору, і воно таким чином приносить задоволення. Задоволення аналітичне і художнє. От і все.
ПРО ДОБРО І ЗЛО
Ні, зло перемогти неможливо. Є таке давнє, повторюю його постійно, формулювання. Воно дуже точне, як на мене. От світ — це килим. І зло — одна з ниток, уплетених у його візерунок. Ви хочете забрати зло? Зруйнуєте весь килим. Вона, ця нитка зла, існує там природно. У цьому світі все одне одному протидіє. Навіть візьмімо для прикладу хімію, фізику — все боротьба.
ПРО ЛЮДЕЙ
Я люблю людей талановитих. Талановитій людині пробачити можу багато що, а бездарній — нічого. Пожаліти можу, але не пробачити. Знаєте, колись у мене був такий вислів: «Навіщо негідникам говорити, що вони негідники, який сенс дурням говорити, що вони дурні? Чи не краще прекрасним повторювати, які вони прекрасні». Нудно і безглуздо говорити дурню, що він дурень, — не зрозуміє, і негідник від цього порядним не стане. Марна справа. Як і помста, до речі, — вона пуста, нецікава. Для мене зло — як палиця рівна, а добро — як квітуча гілка, і стільки на ній різних квіточок, листочків, відгалужень.
Березень, 2013 рік.
Повну версію порадницької гостини з Кірою Муратовою можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
