«Вона — народна гімнастка всього світу… Її скрізь люблять і поважають… Вище за неї ніхто не стрибав…» слова головного тренера української збірної з художньої гімнастики Альбіни Дерюгіної про одну зі своїх найкращих, найталановитіших учениць дорого вартують їм обом. Адже за ними — довгі роки тяжкої праці у тренувальному залі, напруженої боротьби на гімнастичному килимі. І це давало гімнастці право впродовж десятирічної спортивної кар’єри міцно триматися на лідерських позиціях у світовій художній гімнастиці.
Ця красива, емоційна, граційна дівчина викликала найбурхливіші емоції в мільйонів глядачів у світі, нею захоплювалися, їй аплодували стоячи, скандували її ім’я, з нею прощалися зі сльозами на очах.
Вона двічі піднімалася на Олімпійський п’єдестал, кілька разів ставала чемпіонкою світу. І навіть тоді, коли судді, м’яко кажучи, були до неї несправедливі, проявляла неабияку силу волі, продовжуючи боротьбу за спортивну честь України.
Це її, таку ще юну, називають легендою української художньої гімнастики. Це про неї говорили в журі змагань, що недосяжна для конкуренток. Це її назвали на чемпіонаті світу у минулому році найелегантнішою гімнасткою.
Ганна Безсонова — абсолютна чемпіонка світу 2007 року, п’ятиразова чемпіонка світу, триразова чемпіонка Європи, двічі бронзовий призер Олімпійських ігор, заслужений майстер спорту України з художньої гімнастики Ганна Безсонова на порадницькій гостині.
ПРО ЗАНЯТТЯ СПОРТОМ
Я — тільки за те, аби дитина займалася спортом. Ми бачимо, що тепер коїться на вулицях і куди діваються діти. Потрібно терміново й максимально зайняти їх чимось корисним, цікавим. Можна починати з кількох видів спорту, якщо дитина не визначилася. Прийде час — і зрозуміє, що більше до вподоби, до душі, де імовірніше зможе себе проявити. Треба набратися терпіння — і вперед! Не сидіти на місці, не чекати, поки тебе знайдуть, покличуть і зроблять зіркою. А батькам не варто остерігатися спорту. Багато хто боїться, бо, мовляв, там і травми трапляються, і дитинства повноцінного немає. Я бачила дітей, які і поза спортом мають більше травм та хвороб, аніж ті, хто активно ним займається. Крім того, спорт дарує багато знайомств, емоцій, виховує командний дух і азарт. Це ж здорово! Дитина загартовується не лише спортом, а й своїм перебуванням у колективі — це згодиться на все життя. Фізична культура має неодмінно бути у кожної дитини.
А труднощі… Чи варто на них акцентувати увагу, їх і в повсякденному житті може бути немало. Врешті-решт, без труднощів, без якихось мінусів ми не зможемо переборювати себе, а сидітимемо на місці, не прогресуватимемо.
ПРО МЕТУ
Нещодавно я зустрічалася з однією цікавою людиною — двічі рекордсменом світу з екстремальних видів спорту, занесеним до Книги рекордів Гіннеса. Девіз цього хлопця: життя таке коротке, навіщо ж його марнувати на якісь нецікаві речі, а потім за тим жалкувати. Вважаю, треба все використовувати для своєї мети.
Моя формула життя: попри все, треба йти далі. Тепер розумію, наскільки ці слова мені завжди допомагали. А ще й те, що не маючи конкретної мети і в спорті, і в житті загалом (хоча для мене це одне й те саме, бо жила і живу дотепер спортом), нічого не досягну. Тобто просто говорити, що от хочу, аби все було добре, замало. Тому ставила перед собою конкретну мету і досягала її.
ПРО ГОЛОВНЕ
Головне — здоров’я. Здоровій людині ніщо не повинно заважати, вона не має боятися робити якісь кроки вперед, навіть якщо не всі будуть вдалі. Бо і то — досвід, уроки. Як нам кажуть, вчитися ніколи не пізно. А ще хочу побажати, аби всі любили і були коханими, завжди допомагали своїм рідним, цінували кожну хвилину життя.
Грудень, 2010.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна ВЛАСЮК.
