Вона — жінка зі справжніми почуттями: до своїх рідних, до української землі, до української пісні. І пісня її справжня — про найдорожче, найщиріше, найкраще, чим обдаровує нас Господь, посилаючи на цю землю. Вона не співає «ні про що», як дозволяють собі, анітрохи не соромлячись, чимало тих, хто гордо називає себе «зірками». Бо переконана — пісня має зачіпати за живе, сколихувати душу, знаходити відгук у людських серцях, дарувати насолоду глибоким змістом, мелодикою. Вона постійно проводить благодійні концерти для ветеранів, має духовну потребу дарувати свою творчість, а отже, і частинку душі хворим, знедоленим діточкам, заохочуючи до того і майбутніх артистів — своїх студентів. І можливо, й дійсно, для когось патріотизм — це ходіння по майданах з гаслами та прапорами. А для неї — то любов до матері, доньки, до землі, до рідної держави, то бажання щось для неї творити.
Ось така вона, моя гостя, народна артистка України, доцент Київського національного університету культури і мистецтв, телеведуча Алла Попова.
ПРО ТВОРЕННЯ СЕБЕ
На сто відсотків переконана, що я є дійсно скульптором усього свого життя, і, до речі, не тільки свого. Так, мені воно дароване батьками, Господом, але ж треба ще вміти тим даром правильно скористатися і стати кимсь у цьому житті. І взагалі, воно нам усім дано для щастя. Про це треба пам’ятати завжди — з народження до глибокої старості. Потрібно пам’ятати, що ми не просто так приходимо у цей світ, кожен має своє призначення.
Я справді ліпила і ліплю своє життя, своє щастя. Стаю такою, якою хочу бути. Й учням своїм кажу: кожен із вас може стати таким, яким хоче, але для того треба докласти неабияких зусиль, треба ліпити себе. Можливо, за якимось позитивним «образом і подобою». Нам конче потрібні позитивні приклади в житті. Можна бути єдиним, неповторним, органічно поєднавши в собі найкращі якості найяскравіших особистостей світу.
ПРО ВИХОВАННЯ
Дитину змалечку треба чимось зайняти, аби не бігала по вулиці, не сиділа постійно за комп’ютером, щоб ні в яку халепу не втрапила. Її треба привчати, аби постійно була зайнята. Отоді знатиме, що все в житті здобувається працею. Сьогодні в неї, скажімо, плавання чи гімнастика, потім танці чи вокал, ще якась справа. Але — справа конкретна! Дитина працює і розвивається. І спілкується з тими людьми, котрі теж себе розвивають. Матиме і гарне коло спілкування, і можливість розвивати всі свої таланти. А прийде пора, і сама дитина, і дорослі допоможуть визначитися, до чого в неї більше хисту, більше бажання і якою справою в житті займатиметься — чи це буде якийсь вид мистецтва, чи спорту, чи науки, чи ще чогось.
А ще треба бачити і поважати в дитині особистість, з перших днів розмовляти з нею нормальною мовою, а не «пташиною», як це часто роблять молоді батьки, та й бабусі з дідусями. І якщо дитина щось негарне, недобре зробила, оцінювати варто не її саму, а її вчинки.
ПРО КРАСУ ТА ЗДОРОВ’Я
Починаю день з міні-сніданку краси та здоров’я, що раджу й усім жінкам. Щойно прокинувшись, ще не вмиваючись, у склянку чистої негазованої звичайної води треба вичавити часточку лимона і випити цей напій. Столову ложку–півтори вівсяних пластівців залити окропом, і не чекаючи, поки вони розбухнуть, з’їсти. Кисла вода дезінфікує організм, позбавляє дисбактеріозу, а вівсянка діє як скрабик. Так робити почала десь після 30 років, тому що повертаючись з гастролей, помічала на своїй ідеальній шкірі якісь висипи, що залишали сліди. От народна цілителька і дала мені таку пораду.
ПРО ПОРАДИ
Дорогі люди, не живіть із каменем за пазухою. Займайтеся справою, аби не було часу на заздрощі, на злобу. Не побивайтеся над тим, що ось у когось все так добре, а в мене погано, нічого не виходить. Займіться чимось, займіться самовдосконаленням. Буває, мої студенти скаржаться — не вдалося перемогти на конкурсі. На що відповідаю: маєте завжди бути готовими до того, коли вам випаде шанс — посланий Богом і долею. А бути готовими — це означає не розслаблятися і постійно тримати себе в ідеальній професійній формі.
Травень, 2011 рік.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна ВЛАСЮК.