Так судилося, що до цьогорічного свята – Дня захисників та захисниць України – безпосередньо причетними є сотні й сотні тисяч українців, котрі 24 лютого стали на захист своєї країни зі зброєю в руках. В українських Збройних Силах поруч із професійними військовими, резервістами, котрі мають бойовий досвід АТО/ООС, військовозобов’язаними з офіцерськими званнями чи необхідними спеціальностями сьогодні воюють із окупантами люди найрізноманітніших, мирних, так би мовити, професій – викладачі, вчителі, юристи, спортсмени, IT-фахівці, письменники, поети, журналісти, хореографи, музиканти, співаки, актори… Про багатьох із них ми вже розповідали на сторінках «Порадниці», декого запрошували на порадницьку гостину (звісно ж, за нинішніх умов – онлайн).
Серед тих, хто сьогодні на передовій, і народний артист України, міністр культури України (2014, 2016–2019 років), «Голос» обох Майданів, військовослужбовець ЗСУ Євген НИЩУК, із котрим вдалося поспілкуватися напередодні.
– Пане Євгене, днями ви повернулися на фронт після своєї ювілейної, 150-ї вистави «Момент кохання», зіграної в Театрі Франка. З якими емоціями, думками їхали на передову?
– Із твердою вірою в те, що спільно з побратимами, з українським народом ми звільнимо українські землі від окупантів. Це –найголовніше.
– Чи змінився за ці 7 місяців Євген Нищук-актор та Євген Нищук-боєць ЗСУ?
– Безперечно. В тих обставинах, у яких я опинився, як і багато тих, хто зараз на лінії фронту чи в тилу, певні зміни є. Війна передбачає зовсім інший спосіб життя, його ритм. Це велике зосередження, концентрація на тому, що робиш тут і зараз, що має вийти на передній план у твоїх діях. Опрацювання конкретної логістики того, що має відбутися сьогодні чи завтра в тих завданнях, які перед нами стоять. Це й величезна енергія, спрямована на здобуття нашої Перемоги над ворогом. Звісно, думки про своїх рідних, близьких, про їхню безпеку…
– Тепер, мабуть, багато про що можете сказати: от я це знаю, вмію, можу?
– Звичайно, перебування на фронті зумовлює набуття якихось знань, у тому числі й військової науки. Я не є професійним військовим, і, вочевидь, для мене це виклик – навчитися чомусь новому і приносити реальну користь. Статичний характер будь-якої діяльності неприйнятний, він мене зруйнував би. Бо я не з тих, хто просто щось відбуває, бо так треба, бо тебе призвали на фронт.
(Повну версію гостини з Євгеном НИЩУКОМ можна прочитати в №41 газети “Порадниця” від 13 жовтня 2022 року.)
Порадницьку гостину провела Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
