Ми не можемо передбачити дату закінчення війни, але ми знаємо, що перемога настане. Ми не можемо впливати на рішення та дії політиків і військових, але ми можемо підтримувати їх своєю вірою.
Віра — сильний емоційний стан, що супроводжує переконання, впевненість людини у будь-чому. Це життєва сила, яка дає нам волю рухатися. Віра пов’язана з довірою, почуттям особливої незмінної прихильності, здатністю покладатися на того, кому довіряєш.
Віра теж потребує підтримки і для цього кожен з нас може робити кілька кроків:
- Користуватися перевіреними фактами про перемоги та успіхи армії, волонтерів, дипломатів, фахівців IT, які борються на різних фронтах.
- Будувати плани на найближчі дні. Не забувати мріяти — запланувати, що найперше зробите після перемоги. Це може бути те, що давно відкладали або те, що в мирному житті здавалося дрібницею.
- Молитися, якщо ви віруюча людина. Молитви дають надію і підтримку.
- Давати собі установку на перемогу. Вінстону Черчіллю приписують фразу “Нвколи, ніколи, ніколи не здавайтесь!” Фрази “ми переможемо”, “після перемоги” підтримують віру і створюють готовність чути і бачити кроки, які наближають до перемоги.
- Дозволити собі злитися на ворога та відчувати вдячність нашим військовим, добровольцям ТРО. Злість мобілізує організм на протидію ворогу, а вдячність підтримує відчуття стабільності. Віра живе, якщо поєднується зі справами, якими кожен із нас наближає перемогу.
- Волонтерство. Дивитися, як завзято оточуючі працюють, бути включеним у добру справу (плетіння сіток, приготування їжі, пошук і доставка товарів для тих, хто цього потребує) надихає, формує піднесений настрій, вселяє віру в перемогу.
- Допомагати близьким: господарство, хатні справи, психологічна підтримка.
Сьогодні вірити — означає довіряти ЗСУ, бійцям територіальної оборони, волонтерам — довіряти кожному, хто робить те, що може робити на своєму місці для майбутньої перемоги.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія ПОРТНИЦЬКА.
