Свято Покрови Пресвятої Богородиці приходить в український дім на самому вершечку осені, найзолотішого її місяця, як нагорода за довгі літні труди перед новою зимою, котру перебудемо, дочекавшись весни. І не лише календарної. То завжди – пора оновлення, перемоги життя над смертю, розквіту всього, чому властиво квітувати. І з огляду на це Покрова Пресвятої Богородиці – ще й день нашої вдячності та надії на краще. Найперше дякуємо Богові та Пресвятій Богородиці Діві Марії, Яка завжди турбується за нас, заступаючись перед Господом. І не злічити тих благ, які по вірі своїй отримаємо саме Її молитвами.
Улюблене свято українців, яке здавна найурочистіше відзначали на наших теренах, шанували й селяни, й мешканці міст. Та особливо піднесено минав цей день для українських захисників: спершу на Запорозькій Січі, потім, через століття, – у січових стрільців, а згодом – у воїнів УПА, які кожен у свій час боронили Україну від ворожих зайд. Сміливі й мужні предки, для яких над усе були Бог, Україна і честь, завжди надихали нащадків, котрі прагнули бути гідними послідовниками старших поколінь оборонців рідної землі. У часи неоголошеної війни, коли вирішується доля країни, кращі з українських чоловіків прийняли на себе одвічну естафету захисту свого і своїх.
От уже 3 роки саме цього дня офіційно відзначаємо день захисника України, як день кожного з давніх і сучасних українських героїв. Вони – з одної когорти зі своїми прадідами, пам’ять про яких вижила в нашому народі, вкорінена у піснях, легендах і спогадах. І не випадково молоді українські вояки так цікавляться історією рідної землі, черпаючи в ній силу і відвагу.
Ольга ГОЙДЕНКО.
