Мало яка країна в світі не має народних рослинних символів. Пригадую рядки українського поета Юрія Клена: «У кожнім краї символом є квітка, яка стає окрасою садка: в Англії стокротка-маргаритка, а у французів лілія струнка». А в Україні? Поети називають мальви, жоржини, настурції, чорнобривці й соняшник. От які ми багаті на квіткові символи! Найпоширеніші з цього барвистого вінка чорнобривці. Нині важко повірити, що їх в Україну завезли з Мексики і Сполучених Штатів Америки.
Красива квітка припала до душі нашим предкам. Її насіння й досі беруть, від’їжджаючи в далекі світи, аби висіяти «в чужій стороні». Кажуть, до Туреччини чорнобривці колись завезли наші полонянки. Ростуть вони й під пальмами дитячого табору Тарара неподалік Гавани, виплекані мамами, чиї дітки після аварії в Чорнобилі лікувалися там на запрошення кубинського уряду. Чув від лікаря, яка довго працювала в Лівії й під палючим сонцем Африки вирощувала своїх улюбленців, як складно було лівійцям вимовити довгу назву, тому називали просто: квітка «Україна».
Де українці – там чорнобривці. Як зробити, щоб країна стала чорнобровою, щоб кожен її гість потрапляв до квітучого раю, милувався красою, а не дивувався здичавілим пустирям і дворам у селах і містах? Нині часто відбуваються виставки квітів, зокрема в столиці на Співочому полі. Ідея чудова, але… Оголошують як не вернісаж тюльпанів, то паради хризантем чи якихось екзотів. А чому б не запросити киян і гостей міста на виставку чорнобривців? Ні, я не проти інших квітів, але ж не забуваймо й про національні символи! Нехай «царем» одного заходу буде той самий тюльпан, а на другому панує чорнобривець. У його арсеналі багата гама кольорів, розмаїття сортів і форм. Чорнобривцева феєрія була б не менш поетичною, викликала б масу вражень, почуттів, спогадів…
Саме з шанування символів своєї країни починається патріотизм. Зайве говорити, що без нього нам не збудувати могутню, красиву державу. Як цінувати власні символи, повчімося в інших народів. Голландці навіть відзначають Національний день тюльпанів, коли площа Дам у центрі Амстердама перетворюється на сад із 200 тис. квітів. Тут на кожному кроці зустрінеш квітучу красу, ще й створили в невеликому містечку Ліссе королівський парк квітів Кекенхоф, який ще називають «Сад Європи». Щороку його відвідують понад 800 тис. туристів із різних країн. Відомий парк і експозиціями, присвяченими пам’ятним датам: торішня, наприклад, – 125-м роковинам із дня смерті легендарного художника Вінсента Ван Гога.
Це лише один приклад. Для пропаганди національних символів нам не потрібні значні площі, не обов’язково відводити під чорнобривці великі поля. Почнімо з малого. З чого саме? У Луцьку живе дивовижна людина – скульптор, котрий понад 15 років засіває українськими квітами узбіччя доріг на Волині та Рівненщині, доглядає за чорнобривцями і декоративними соняшниками, збирає насіння й роздає бажаючим. Аби тільки сіяли. Після подій на Майдані, на сороковини пам’яті Героїв Небесної Сотні, привіз і до Києва цілий мішок насіння. Роз’їхалося воно з людьми по областях, потрапило до Болгарії, Білорусі, Литви, Латвії, Грузії – і забуяли там чорноброві квіти України в пам’ять про її героїчних синів. А Василь Рижук (так звуть скульптора) продовжує свою справу. На батьківщині він має ще одне ім’я – Василь Чорнобривець.
Микола ПУГОВИЦЯ, журналіст, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького та Міжнародної премії імені Григорія Сковороди.
