У гамірному і бурхливому мегаполісі з’явилося диво – справжній куточок синьоокої Волині. Чисті блакитні озера, оповиті серпанком правічні ліси, міфи, легенди й героїчна історія Волинського краю… Усим цим ми завдячуємо творчості чотирьох талановитих волинянок: художниць Валентини Михальської та Валентини Протопоп, вишивальниць, світлої пам’яті, Світлани і Галини Махонюк.
Спільно із Міжнародним громадським об’єднанням «Волинське братство» у Національному музеї літератури України в м. Києві відбулася унікальна виставка «Перлини Волині». Наше земляцтво, жінки клубу «Волинянка» багато років опікуються талановитими землячками з особливими потребами і підтримують їх. Переборюючи тяжку недугу, вони творять справжні дива, своїм прикладом учать нас бути сильними, не боятися труднощів і перемагати їх.
Презентацію відвідали відомі журналісти, мистецтвознавці, художники, вчені, громадські діячі, артисти і шанувальники народного мистецтва. Експозицію відкрила генеральний директор Музею Галина Сорока. Провела захід перший заступник голови Братства, голова жіночого клубу «Волинянка» Жанна Шнуренко.
Валентина Михальська народилася 15 серпня 1964 року в с. Хворостів Любомльського р-ну Волинської обл. у селянській родині. Через недугу в дитинстві перестала ходити, змушена була припинити навчання у школі, займалася самоосвітою. У її доробку – понад 1000 робіт різних жанрів: портрети, пейзажі, натюрморти, іконопис, картини релігійного змісту олією, аквареллю, пастеллю, кольоровими олівцями. Художниця мала 53 виставки в Україні й за кордоном, зокрема в Італії, Польщі, а також у Києві та областях України. Вона – перший лауреат обласної мистецької премії імені Йова Кондзелевича (1994), нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, а 2018 р. – орденом Української Автокефальної Православної Церкви «За заслуги».
Акварельний живопис, графіка, гуаш, монотипія – ось техніки, за допомогою яких Валентина Михальська створює свої картини. Вони несуть позитивні емоції, умиротворення, радість, насолоду від споглядання. Портрет «Дама у капелюшку» викликав у присутніх захоплення! У серії графічних робіт «Червоне і чорне», об’єднаних філософією двох кольорів, – роздуми про небесне і земне.
Валентина Протопоп народилася 4 січня 1959 року. Мешкає в с. Древині Іваничівського р-ну Волинської обл. У дитинстві тяжко захворіла, з 13 років прикута до інвалідного візка. Малювати почала зі шкільних років. На її творчість вплинула графіка відомого майстра Леоніда Неймарка: копіювала його малюнки по 10, 20 разів. А тепер завдяки неповторній графіці сільських пейзажів і натюрмортів Валентину називають «волинською Катериною Білокур». Її роботи друкували на сторінках газет «Сільські вісті», «Волинь», районної газети «Колос». Творами Валентини Протопоп проілюстровано чимало книг, її картини є в приватних колекціях України, Великої Британії, Канади. На виставці представлено дивовижні пейзажі, портрети, натюрморти. Картини – як живі, й такі витончені, зроблені майже з фотографічною точністю!.. Справді, споглядаючи їх, хочеться пройтися стежкою у лісі. Ось чується плескіт хвиль на річечці… Сніг рипить під ногами… А як виблискують на сонці апетитні яблучка у маминому садочку!
Світлана (31.05.1964 р. – 3.10.2009 р.) та Галина (31.05.1964 р. – 30.09.2017 р.) Махонюк народилися в с. Омеляна на Рівненщині, мешкали в с. Овадне Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. Через недугу троє дочок і син опинилися в інвалідних візках. Батьки мужньо несли цей хрест і все робили, аби діти не були замкнені в чотирьох стінах. Син Анатолій (нині покійний) став поетом, членом Національної спілки письменників України, лауреатом обласної літературно-мистецької премії «Надія», автором десятка книг для дорослих і дітей. А сестри-близнята Світлана та Галина – знаними вишивальницями. У їхньому творчому доробку понад 300 рушників, які побували на виставках у Києві, Львові, Польщі, Білорусі. Майстрині відзначені дипломами та грамотами, провели 53 персональні виставки. З 2004 року – члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2013-му в історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського у Києві відбулося відкриття виставки вишиваних рушників волинських майстринь «Нев’янучий сад», проведеної спільно з МГО «Волинське братство». 2014 року Галині присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України».
Спочатку сестри вишивали білим по білому, а згодом поєднували кілька технік. Працювали з традиційними волинськими узорами, які наповнили новим сучасним звучанням. Зачаровує філігранність робіт, висока художня майстерність, трепетне ставлення до автентики. Зазвичай вишивали разом, у кожної було своє крило рушника.
Ідея виставки «Перлини Волині» належить члену ради Братства Галині Бідношей, людині творчій і непогамовній, безмежно залюбленій у свій край. Вона була знайома з сестрами Махонюк, дружить із Валентиною Михальською та Валентиною Протопоп. Високу оцінку творчості мисткинь дали професор, мистецтвознавець Дмитро Степовик, журналіст Анатолій Кізлов, генерал Олександр Сіпальський, кінорежисер, лауреат Шевченківської премії Михайло Ткачук. Художник Роман Петрук сказав: «Графічні роботи так досконало намальовані, що їх хоч на грошах малюй! Особливо хочу звернути увагу на монотипії Валі Михальської. Це експромт високого естетичного рівня. Загалом твори художниць дуже сильні, насичені енергетично, в них відчуваються глибинні почуття. Це від Бога. А високий рівень майстерності – від любові. Часто роботи переживають своїх творців, як рушники сестер Махонюк, і несуть світові красу, переживання і натхнення, які закодували в них майстрині».
Поетеса, журналіст, засновниця порталу «Жінка-Українка» Тетяна Череп-Пероганич зазначила, що експозиція зроблена вишукано, роботи варті уваги, і треба популяризувати творчість майстринь у світі.
Романси й задушевні українські пісні у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи та лауреата Всеукраїнських конкурсів та фестивалів Тетяни Кисляк зачарували публіку. Ансамбль «Волиняни» заспівав «Спомин про Волинь» та пісню «Український рушник» (музика і слова керівника гурту Ганни Маковської), додавши піднесення і волинського колориту. Урочистим фінальним акордом стало спільне виконання пісень «Гей, соколи» Томаша Падури та гімну волинян «Волинь моя» С.Кривенького.
Свято закінчилось, але присутні ще довго спілкувалися, насолоджуючись красою, світлом і любов’ю, які випромінювали твори талановитих художниць і вишивальниць, й дякували за незабутні емоції. Для наших художниць Валентини Михальської та Валентини Протопоп дуже важливі успіхи, визнання їхньої творчості, які дають потужний емоційний заряд, і виставка «Перлини Волині» у столиці це продемонструвала. Такі заходи об’єднують, згуртовують, надихають на нові ідеї.
Вікторія РУТКОВСЬКА.
