30 березня – церковне свято на честь преподобного Олексія – «чоловіка Божого». У народі його називають Теплого Олекси.
Цей день знаменує початок весняних робіт пасічників. Якщо надворі вже тепло, сніг зійшов, крига скресла, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших господарів не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо, бо тоді буде багато меду. Якщо ж сніг іще не зійшов, дошкуляють морози, то пасічники обмежуються примовляннями, зверненнями до бджіл, аби ті потроху прокидалися й готувалися до роботи.
Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на Теплого Олекси, викопати посеред пасіки невеличку дернину, тричі обійти навколо всіх вуликів, торкаючись нею кожного, і примовляти: «Як земля не зрушає зі свого місця, так і бджоли мої не зрушать від мене, їхнього хазяїна!»
Вважають, що цього дня щука розбиває хвостом лід. Якщо спіймати цю щуку, попросити про щось у неї, а потім відпустити, то протягом року щаститиме в усьому, бажання здійснюватимуться «за щучим велінням». Лихо буде, якщо цю щуку не відпустити. Тоді прощайся з удачею, особливо на риболовлі. У повір’ї прихована глибока мудрість. Наприкінці березня щука нереститься, тому ловити її не слід!
За фенологічними спостереженнями на Теплого Олекси починає співати вівсянка, прилітають журавлі з вирію.
Тарас ЛЕХМАН.
Фото Олександра ГОРЕНКА.
