У творчості Миколи Гоголя Ніжин посідає важливе місце. Адже саме тут минула студентська юність майбутнього майстра слова. Перебування у «місті Н» під час навчання у Гімназії вищих наук князя Безбородька наклало помітний відбиток на всю творчість письменника.
Саме в Ніжині Гоголь детально ознайомився з українською історією, звичаями та фольклором, зацікавився народними переказами. Як писав краєзнавець Григорій Самойленко, «пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до безсмертних творів письменника».
Старожили міста над Остром переказують легенду про церкву, що надихнула Миколу Васильовича на написання містичного твору «Вій». Йдеться про Хрестовоздвиженський храм у так званому ніжинському мікрорайоні Магерки по вулиці Воздвиженській. За давнім переказом, у місцевого сотника померла красуня донька. Її тіло лишили на ніч у церкві, а читати молитви над нею поставили молодого семінариста. Хлопець захотів подивитися на померлу і підійшов ближче. Дівчина раптом підвелася з труни, а бідолашний семінарист помер на місці від розриву серця. Правдива чи ні та легенда, хто знає. Але слід зазначити, що Гоголь був людиною товариською й комунікабельною, мав чимало друзів на Магерках, де розташований храм, тож міг почути і цю історію. Адже в авторських примітках до «Вія» Гоголь писав, що вся повість є народним переказом: «Розповідаю майже так само просто, як і сам чув».
Щоправда, дослідники фольклору та краєзнавці не мають документального підтвердження реальності тих давніх містичних подій.
Михайло ЛОМОНОСОВ.