Незабаром розпочинається новий навчальний рік. Вересневі дні приносять батькам не лише радісне хвилювання від того, що дитина вперше (чи вже не вперше) пішла до школи, а й чимало клопотів, проблем. То що ж дає дитині школа? Відповідь на це запитання спробуймо знайти у відомій книзі знаменитого американського педіатра Бенджаміна СПОКА «Дитина і догляд за нею», уривки з якої пропонуємо вашій увазі.
ЯК ПОДОЛАТИ СТРАХ
Страх перед школою може з’явитися після хвороби, під час якої дитина не ходила до навчального закладу. Зазвичай вона не може пояснити, чого конкретно боїться. Вивчення таких випадків свідчить, що справжня причина страху здебільшого не має нічого спільного зі школою. Проте якщо дозволите дитині залишитися вдома, її страх лише зросте, до нього додадуться ще й побоювання відстати від шкільної програми і викликати невдоволення вчителя. Тому батьки повинні наполягти на поверненні дитини до школи, тільки-но її здоров’я поліпшиться.
Іноді виникає така проблема, як повна відсутність апетиту в маленького учня зранку, коли треба йти до школи. У такому разі не примушуйте його. Нехай вип’є соку чи молока. Якщо не хоче навіть пити, нехай іде до школи з порожнім шлунком. Звісно, це погано, але так він швидше позбудеться нервового напруження, і проблему буде вирішено.
ЗНАЙТИ СЕБЕ
Головне, чого вчить школа, — як знайти своє місце в житті. Різні предмети, які діти вивчаютьу школі, є лише засобами досягнення цієї мети.
Від знань мало користі, якщо людина не вміє бути щасливою, ладнати з іншими, не справляється з роботою, якою займається. Хороший учитель намагається зрозуміти кожну дитину, щоб допомогти їй перебороти її слабкі сторони і стати всебічно розвиненою. Дитині, якій не вистачає впевненості в собі, потрібно дати можливість проявити свої здібності. Вискочку й окозамилювача — навчити здобувати визнання чесним шляхом. Дитині, котра не вміє дружити, слід допомогти стати товариською і привабливою в очах однокласників. Учня, який видається ледачим, треба чимось зацікавити.
УЧИТЕЛЬ І БАТЬКИ
Якщо дитина добре навчається, підтримувати гарні стосунки з учителем не важко. Коли ж навпаки, то це вже складніше. Найкращі вчителі, так само, як і найкращі батьки, — перш за все люди. Кожен з них пишається своєю роботою.
Батькам слід пам’ятати, що вони досягнуть значно більшого в результаті спільних обговорень, якщо будуть доброзичливими.
РАЗОМ ДО ЗНАНЬ
Іноді вчитель радить додатково займатися з дитиною, якщо вона відстає з якихось предметів. Часто батьки й самі проявляють таку ініціативу. Робити це слід обережно. Нерідко вони виявляються поганими педагогами не через брак знань, несумлінність, а тому, що беруть надто близько до серця, якщо дитина чогось не розуміє. Знервований батько чи мама тільки погіршить справу.
Я не хочу сказати, що батьки не повинні допомагати дітям виконувати домашні завдання. Але насамперед порадьтеся з викладачем, чи варто це робити. А якщо варто, то як саме.
НА ВСЕ СВІЙ ЧАС
До поширених проблем першокласників належить погане читання через повільний розвиток зорової пам’яті. І для вас, і для мене слово «рік» має зовсім інший вигляд, ніж слово «кір». А для багатьох маленьких дітей, які тільки-но починають читати, подібні пари слів майже однакові.
Пишучи, вони часто плутають схожі букви. Згодом таких помилок меншає. Але приблизно 10 відсотків учнів (здебільшого хлопчики) долають цей недолік упродовж кількох років. Їм треба більше часу, аби навчитися відносно добре читати, а помилки в словах можуть робити все життя. Такі діти швидко доходять висновку, що вони «нездібні», й часто починають ненавидіти школу, бо почуваються гіршими за однокласників. Їх треба заспокоїти, переконати, що вони не ледачі, це особливість зорової пам’яті, й рано чи пізно навчаться і писати, і читати.
ЛЕДАЧИХ УЧНІВ НЕ БУВАЄ
Відставання у навчанні має багато причин, що залежать і від школи, й від дитини. Іноді проблеми зумовлені її здоров’ям: поганий зір чи слух, стомлюваність, психічний стан — нервозність, хвилювання з будь-якого приводу, невміння знайти спільну мову з викладачем або учнями.
Не сваріть і не карайте дитину, в якої негаразд із навчанням. Успіхам нерідко заважають різні переживання, прикрощі, сімейні негаразди.
У перші шкільні роки дитина може боятися хулігана і навіть суворої, на її думку, вчительки, соромитися попроситися до вбиральні або відповідати урок перед усім класом. У 6–7-річного хлопчика чи дівчинки такі речі спричиняють сильний страх, що паралізує здатність мислити.
Дитина, яку вдома часто сварять і карають, може втратити здатність зосереджувати думки на будь-чому.
Обділений любов’ю і турботою у ранньому дитинстві учень, як правило, стає нервовим, неспокійним, безвідповідальним, нездатним зацікавитися навчанням, знайти спільну мову з учителями й однокласниками.
Зазвичай школяр із репутацією ледачого насправді не такий. Людина народжується допитливою, енергійною, і якщо згодом втрачає ці якості, то винне виховання. Причини вдаваних лінощів різні. Дитина може бути просто впертою, бо її від самого народження постійно підганяють. Але не лінується, коли справа торкається її особистих захоплень.
Інколи погано навчається надміру сумлінна дитина, хоч як дивно це звучить. Вона багато разів повторює вивчений урок чи виконану вправу, боячись, аби чогось не пропустити, і тому завжди відстає від товаришів через метушливість.
