У дні Великого посту як ніколи виникає потреба зайнятися своєю душею, проаналізувати життя, розібратися у помислах, позбутися недоречних нашарувань. Тоді зустрінемо Великдень з очищеною душею, відчуємо свято всім серцем. А на додачу до церковних служб, сповіді й покаяння шукаймо розумних співбесідників (людей і книжок), дослухаймося серцем, говорімо з ними.
Ось у таких пошуках і відкрила для себе творчий проект «Метанойя», про який спеціально для «Порадниці» розповідає його автор і продюсер, відомий харківський журналіст і громадський активіст Володимир ЧИСТИЛІН.
— Наш новий проект — спроба через літературу поговорити з глядачем про сьогодення. Це новітній для України жанр, у якому поєдналися можливості кіно і телебачення. На думку зняти такий цикл коротких фільмів навела книга отця Віктора Маринчака «Настійливість сказаного», де він розглядає низку літературних творів і як філолог, і як священик водночас.
Ми беремо в роботу класику авторів, відомих кожній людині, яка претендує на звання інтелігентної. Обираємо окремий твір, аналізуємо історію головного героя. Нас цікавлять теми добра і зла, духовних злетів і падінь, критерії вибору, причини й наслідки, на перший погляд, звичайних людських учинків. І хоч говоримо про давні події, виглядає, начебто йдеться про наших сучасників, — і тому це цікаво глядачеві. До нас такого ще ніхто не робив, а розглянуті теми вкрай актуальні. Українцям зараз потрібно багато що переосмислити, бо змінилися й ми самі, й хід історії.
У рамках проекту ми зняли 10 коротких фільмів за творами знакових постатей української, російської, світової літератури. У кожному порушуємо важливі морально-етичні питання. Це тема війни в творі «По кому подзвін» Хемінгуея, влади — про Понтія Пілата в романі «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова. Скориставшись найкращими українськими перекладами звернулися до «Гамлета»; у нас він постає цілком сучасною людиною «майданівського» типу, яка бореться за щастя інших. Один із фільмів — за «Камінним господарем» Лесі Українки. У п’єсі Володимира Винниченка «Гріх» проаналізували історію життя юної сестри милосердя часів Першої світової війни, яка у тяжких випробуваннях втратила моральні орієнтири, що відбилося на її житті. Є програма про «Фауста», якого Йоганн Вольфганг фон Гете писав 60 років, а ми намагаємося розібратися у помислах його героя, як і в інших серіях, за 25 хвилин. Решту фільмів створили за відомими творами Чехова, Достоєвського, Пастернака, Стуса.
Нас цікавить метанойя у житті героя. Це грецьке слово у перекладі означає кардинальну зміну свідомості, стану людини, що виводить її на новий рівень розвитку. Така назва для проекту дуже влучна. На думку о. Віктора, її можна розглядати ще й у значенні «мети перетворення суспільства». Та, ймовірно, дещо подібне під час наших зустрічей відбувається і з глядачами.
У кадрі багато говоримо про духовні цінності, про любов між чоловіком і жінкою. Та, на відміну від фахових досліджень літературознавців, намагаємося розповідати про складні речі доступною мовою.
Зйомки кожної серії відбуваються в темряві. Обидва співбесідники, о. Віктор (Маринчак) і Володимир Чистилін, вбрані в чорні підрясники, у чорних кріслах і в оточенні ікон ведуть розмову про вічне в особливій атмосфері нічного храму. Тож із першої хвилини глядач почувається причетним до таїнства спілкування.
— Увесь цей антураж невипадковий; таким чином наголошуємо, що наша українська церква не замкнена у своїх стінах, а йде до людей, відкрита й сучасна, що може говорити про літературу, війну і кохання. Але те, що говорить у кадрі о. Віктор, — це не проповідь, а літературний аналіз і міркування людини з колосальним досвідом, котра за 25 років свого священства сповідала десятки таких, як Раскольников, Гамлет чи Фауст, і водночас півстоліття викладає в університеті, понад 20 років читає студентам спецкурс із «Майстра і Маргарити». Таке унікальне поєднання можливостей о. Віктора спільно з нашими режисерськими, звуковими, світловими знахідками наближають цю серію фільмів до «повноцінного» кіно, — наголошує автор проекту. — На це працює кожна деталь під час зйомок: часткова екранізація досліджуваних творів, яку робимо для урізноманітнення фільмів, музика, ікони, старовинні картини і гравюри.
До того ж, як з’ясувалося, у такий спосіб можна вплинути на хід реальних подій: після презентації програми про Василя Стуса минулої осені за якийсь тиждень у Харкові нарешті з’явилася вулиця імені поета! А от фільм про Гамлета 2016 р. побачили і схвалили вчені-шекспірознавці, учасники традиційної Шекспірівської конференції. Минулого року він отримав першу премію Всеукраїнського конкурсу шекспірознавчих досліджень ім. В.Кейса, який відбувся за сприяння Союзу Українок Америки. У перекладі цей фільм уже побачили і в Англії.
Та чи не головна мета, яку ставлять перед собою автори проекту, — щоб після перегляду кожного фільму глядач захотів перечитати (а може й уперше взяти до рук!) книжку, на основі якої його створено. Творці фільмів прагнуть спонукати кожного з нас замислитися над серйозними, «вічними» питаннями, водночас пропонуючи свої варіанти відповідей. Адже тому, хто у власному житті стикнувся зі схожими морально-етичними, духовними питаннями, важливо збагнути, як краще вчинити. Тож у кожній серії ще й окреслено оптимальний напрямок духовного руху за певних обставин.
Над створенням циклу програм «Метанойя» працювала харківська студія «Док. Кіно. Трансформація». Окрім Володимира Чистиліна, до творчої групи проекту ввійшли оператор Володимир Єрмаков і режисер Дмитро Коновалов. Кожну програму в процесі монтажу зменшили до 25 хв. Мова фільмів — українська. Поки тривають перемовини з телеканалами, в Харкові періодично відбуваються прем’єри окремих серій. Остання перед цьогорічним Великоднем — за оповіданням Антона Чехова «Студент», яке сам автор вважав найкращим у власному творчому доробку.
…Студент духовної семінарії Іван Великопольський Страсної п’ятниці вирушає на… полювання у ліс. Із настанням темряви темнішає і у нього на душі. Та вийшовши на вогник до городів двох удів, він несподівано згадує вголос євангельську історію відречення й розкаяння апостола Петра — і раптом його власне світосприйняття набуває світлих кольорів. Безнадія минає, як ніч; віра додає сили. Короткі художні кадри змінюються діалогом журналіста і священика. Та головне обговорення — попереду, коли в залі знову спалахує світло і можна поставити запитання будь-кому з причетних до творчого процесу. І повірте: навіть слухаючи, відчуваєш духовне збагачення. Отож «Метанойя» справді працює.
— Для Харкова такі безкоштовні перегляди вже стали подією. Хотілося б показати фільми і в інших містах України. Для мене важливо, щоб це був не просто показ, а привід поговорити. Адже такі обговорення після перегляду за участю о. Віктора часто цікавіші за сам фільм, бо він розповідає про щось особисте, духовне, про Україну, дисидентів тощо, — акцентує Володимир Чистилін. — Після фільму про Василя Стуса довго розмовляли про поета, читали його вірші.
Якщо ж замислитися, то скільки ще таких непересічних постатей є в українській історії, про яких нам майже нічого не відомо… Адже в нашому минулому — неосяжний обшир талановитого, справжнього, високого, як-от діячі Українського Відродження. Україна має про них почути.
Ольга ГОЙДЕНКО
