Зараз багато хто робить різні пожертви, благодійні чи дарують щось. Чим ці всі дії відрізняються одна від одної, на законодавчому рівні? І ще цікаво знати, що то за особа така — бенефіціар?
Максим Петрович.
Пожертва — це один із найпоширеніших способів підтримати тих, хто цього потребує. Однак вона має свої правові особливості, зазначають у Мін’юсті. Відповідно до ст.729 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей і цінних паперів, особам, встановленим частиною першою ст.720 цього ЦК, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Статтею 720 передбачено, що сторонами у договорі можуть бути:
— фізичні особи;
— юридичні;
— держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.
Договір пожертви, як і договір дарування, може укласти представник пожертвувача, який діє на підставі відповідного нотаріально посвідченого доручення.
Важливо, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права пожертвувати майно дітей, підопічних.
Згідно зі ст.729 ЦК, до договору про пожертву застосовують положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Відмінності
На відміну від дарування, пожертва має конкретне призначення. Разом із прийняттям пожертви на особу покладається обов’язок використовувати її виключно для досягнення певної, наперед обумовленої мети. У свою чергу пожертвувач може контролювати, чи використовується вона за цільовим призначенням.
Договір пожертви є реальним, тобто є укладеним з моменту прийняття пожертви.
Договір дарування може бути як реальним, тобто укладеним з моменту передачі майна, так і консенсуальним, тобто з моменту досягнення згоди, навіть якщо дарунок передається у майбутньому.
Права пожертвувача
Згідно зі ст.730 ЦК пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором. Якщо її використання за призначенням виявилося неможливим, використання за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду.
Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Благодійна пожертва
Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійної діяльності. Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначає Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі — Закон). Однією із форм її прояву є благодійна пожертва.
Так, ст.6 Закону визначено, що благодійна пожертва — це безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.
Бенефіціар — набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.
Благодійник — дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (ст.1 Закону).
Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.
Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому цим Законом порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.
