Напевно, багато хто чув, що Кривий Ріг – найдовше місто в Європі. Його довжина з півночі на південь становить 118 км. На цьому просторі проживають понад 650 тис. мешканців, а ще тут розташовано 15 парків. П’ятнадцять! Хто б міг подумати!
Я не раз бувала у Кривому Розі, давно звикла до його урбаністичних пейзажів. І ось нещодавно зовсім інший вигляд індустріального міста мені показав місцевий мешканець Артур Чиголя, 27-річний економіст. Отже, йому слово:
– У XVII ст. запорозькі козаки обрали для своїх зимівель мальовниче місце на злитті річок Інгулець і Саксагань. За переказом поселення тут заснував кривий, тобто одноокий козак, який відкрив корчму, де пропонував гостям добрий самогон із баранячого рога. Тоді й почали говорити чумаки: «Заглянемо до Кривого, та й вип’ємо з рога». Звідси й пішла назва.
Бурхливий розвиток регіону почався у 90-ті роки XIX ст. і був пов’язаний зі зростанням залізорудної промисловості. Видобутком руди, на яку багатий наш край, займалися 25 акціонерних товариств, вони мали 79 рудників. Незабаром почав діяти чавуноливарний завод. До початку XX ст. у місті налічувалося близько 300 торговельно-промислових підприємств. В епоху соціалізму було споруджено гігант металургії «Криворіжсталь», з’явилися два потужні гірничозбагачувальні комбінати.
На жаль, місто від початку замислювалося не для щасливого життя, а напруженої праці, тому його інфраструктура була завжди прив’язана до виробництва. Як наслідок – Кривий Ріг непомірно розтягнутий. І все-таки він дуже красивий. Його душа – зелена зона.
***
Це і справді так. Ми побували у парку Правди, названому на честь партійної газети комуністів. Однак, на мою думку, його можна не перейменовувати, оскільки Правда (без лапок і з великої літери) полягає у спілкуванні з природою.
Саме тут міститься архітектурний символ Кривого Рогу – павільйон човнової станції, побудований за проектом Василя Суманеєва. Як і в день свого відкриття у далекому 1957 р., білосніжна будівля викликає захват, відбиваючись у річкових водах, немов у дзеркалі.
– Річки Інгулець і Саксагань – головна окраса міста. Не дивно, що парки розкинулися здебільшого вздовж їхніх берегів, – розповідає Артур. – На жаль, тривалий час паркові зони Кривого Рогу перебували у жалюгідному стані, роботи із благоустрою та підтримки екосфери не проводили, тротуари і доріжки прийшли у занепад, позаростали… Однак кілька років тому ситуація змінилася. Ініціативна група городян створила благодійний фонд для відновлення парків. Ця справа знайшла відгук у багатьох. Люди почали допомагати не тільки матеріально, а й підключилися до практичних заходів, де елементарно були потрібні робочі руки. Не залишилося осторонь і наше підприємство. За ініціативою директора Володимира Вітюніна колектив узяв активну участь у суботниках із розчищення русла річки Інгулець. І сьогодні ми можемо насолоджуватися результатом власних зусиль. Сухий очерет і сміття зникли. Річка буквально ожила, немов полегшено зітхнула. До неї повернулися водоплавні птахи, а на деревах у парку з’явилися білки. Природа обов’язково відгукується на турботу людини. Тільки не потрібно лінуватися, не можна бути байдужими.
Далі ми побували у парку ім. Ю.Гагаріна, де помилувалися мальовничими алеями, підвісними мостами, альтанками… Не можна було не помітити численні об’єкти для занять фізкультурою і спортом. Але головне – тиша, умиротворення, спокій, відчуття неповторної принадності життя.
День був погожим, до парку прийшло чимало людей з дітьми різного віку. Юні криворіжці явно отримували величезне задоволення від прогулянки, і вони вчилися любити своє рідне місто, яке створило і зберегло для них такі чудові куточки.
Ольга НАГІРНЯК.
