— Радо вітаємо вас у редакції всеукраїнського тижневика «Порадниця». А поки чекаємо на дзвінки, прошу змалювати для наших читачів портрет головного героя нинішньої «Прямої лінії». Який він, сучасний учень української профтехосвіти, за даними вашого Директорату?
— Щиро вітаю всіх читачів тижневика «Порадниця» і сподіваюся, що інформація, яку ми озвучимо, буде корисною.
Сьогодні заклади профтехосвіти — престижні й привабливі для здобувачів, які мають гарні перспективи щодо кар’єри та професійного зростання. В Україні здобувають професійну освіту близько 240 тис. осіб. 75 відсотків наших студентів і учнів починають здобувати професійну освіту після 9 класу, навчаючись здебільшого 3–3,5 р. і паралельно здобуваючи загальну середню освіту; 25 відсотків вступає до наших закладів на базі 11 класів і навчається 1–1,5 р. залежно від складності професії й освітньої програми. Якщо у сільських профтехучилищах переважно навчаються мешканці сіл, то у міських закладах освіти містян від 18 до 70 відсотків здобувачів (залежно від регіону); в середньому ж мешканців міст серед учнів — 35 відсотків, а решта 65 — із передмість і сільської місцевості. Майже 80 відсотків здобувачів профосвіти — учні, які приходять одразу після 9 чи 11 класу школи; решта — доросле населення, яке у нас також отримує фах.
— Наш син закінчує 9 клас у 2020 р., тож просимо підказати, які переваги навчання в профтехучилищі порівняно з іншими навчальними закладами, після якого класу краще вступати?
Світличні. Тернопільська область.
— Почну з переваг. Навчання в закладах професійної освіти безкоштовне. Всі ОДА формують регіональне замовлення з урахуванням затребуваності професій на їх ринку праці. Є й державне замовлення за 25 професіями загальнодержавного значення, серед яких — унікальні, як-от виноградар чи живописець, і вельми затребувані на ринку праці, наприклад, зварювальник, фрезерувальник, токар. До того ж наші учні отримують невеличку стипендію, а під час виробничої практики на підприємстві — зарплату відповідно кожен до свого виробітку. Якщо ж під час проходження виробничої практики підприємство укладе з учнем системи профтехосвіти трудовий договір, то з цього моменту йому зараховуватимуть іще й трудовий стаж.
Додаткова підтримка для тих, хто заради професійно-технічного навчання має їхати з дому, — відсутність платні за наші гуртожитки, на відміну від гуртожитків вишів. А для когось цінно й те, що при вступі до закладів профтехосвіти не потрібно здавати ЗНО і немає обмежень щодо балів. Закінчили школу, берете документ про освіту — і приходите! За відсутності конкурсу на обрану спеціальність зарахування відбувається після подачі документів; якщо ж конкурс є, то можуть бути додаткові конкурсні випробування. Поза конкурсом зараховуються на навчання пільгові категорії, зокрема особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, учасники АТО і члени їхніх сімей.
Іще один бонус на користь профтехосвіти — майбутня зарплата наших випускників, яка на сучасному ринку праці значно перевищує заробітки випускників вишів; за деякими затребуваними професіями, як-от токар, фрезерувальник, фахівець з механічної обробки металу, зварювальник тощо, вона може сягати 20 тис. грн./міс.
Коли вступати, після 9 чи після 11 класу, — вибирайте залежно від ваших можливостей і потреб, але зважте: вступники на базі 9 класів економлять час. Паралельно здобувши загальну середню освіту, вони можуть залишитися вчитися ще на рік, а тоді, маючи вже третій ступінь професійної освіти, вступати до вишів за скороченою програмою навчання. І друге: що раніше вступите до професійно-технічного закладу, то швидше матимете власні кошти — стипендію і зарплату.
Та в будь-якому разі спочатку ми рекомендуємо пройти профорієнтаційне тестування. Зокрема, такий безкоштовний тест доступний на сайті Державної служби зайнятості, потрібно лише зареєструватися; тестування триватиме близько 2,5 год. Таким чином довідаєтеся, до якої праці насправді маєте схильність (колективної чи індивідуальної, на свіжому повітрі чи з технікою тощо), а також отримаєте рекомендований перелік професій (спеціальностей), за якими варто піти навчатися. І хоч він не вичерпний, принаймні зможете зрозуміти, в який бік рухатися, до фаху якого напряму маєте схильності й здібності.
— Чи зазнали змін правила вступу до закладів профтехосвіти і які особливості вступної кампанії цього року?
Лариса. м. Люботин Харківської обл.
— Правила прийому не змінилися, а відмінна риса нинішньої вступної кампанії — наші прагнення донести якомога більше інформації щодо вибору закладу профтехосвіти. Розміщували чимало інформації щодо Днів відкритих дверей, запрошуючи абітурієнтів приїхати й ознайомитися з можливостями закладу, побачити процес підготовки фахівців, довідатися про ту чи іншу професію.
При вступі потрібно надати документ, який посвідчує особу, медичну довідку, фотокартки, документ про освіту (після 9 чи 11 класів), який цьогорічні наші потенційні вступники ще не отримали. Але якщо вони виявили бажання отримати професійно-технічний фах, то приймальні комісії з ними вже зараз активно працюють і готові прийняти від них попередні заяви на вступ до закладів професійної освіти.
— Професію обрати — це майже як узяти шлюб: непросто змінити потім, якщо щось піде не так! Чим варто керуватися? Як визначити, що дитині ця професія справді підходить? А може, й Інтернет-ресурси вже є такі?
Мама. м. Біла Церква Київської обл.
— Дуже влучне запитання! Як уже говорила, є ціла низка профорієнтаційних тестів; є й відповідні Інтернет-ресурси, частина з яких — безкоштовні, деякі — платні; на них можна пройти тестування, прочитати поради щодо вибору професії. Наприкінці 2018 р. ми провели опитування серед наших учнів і дізналися: найбільше впливають на вибір фаху вчорашніх школярів їхні батьки. Тож треба працювати з ними окремо, пояснюючи: їхня дитина може відрізнятися від них темпераментом, здібностями тощо, і якщо свого часу хтось із батьків мріяв стати, наприклад, перукарем, це не означає, що такий фах підійде їхній дитині. Тож консультування вкрай важливі. Слушні поради можуть надати і психологи в загальноосвітніх закладах, головне — не соромитися запитувати! А звернутися можна як до свого вчителя, так і до Міністерства освіти і науки; ми залюбки відповімо й порадимо!
— Випускники яких професій зараз найзатребуваніші — і навпаки? Від чого залежать ці зміни?
Леонід Дорогобич. Львівська область.
— На ринку праці відбуваються значні зміни. Частина професій — і це перш за все пов’язано з інформатизацією суспільства — відмирає; інша, навпаки, трансформується, а запровадження інновацій продукує нові професії. Якщо говорити про найпопулярніші фахи, то мало що змінюється; зазвичай багато охочих стати кухарями, автослюсарями, перукарями. А затребувані — геть інші; це технологічно складні професії, що вимагають знання математики, вміння орієнтуватися в просторі, як-от слюсарі, токарі, фрезерувальники. За нашими даними молодь часто хоче працювати за комп’ютером, але не всі знають, що тому самому фрезерувальнику вже недостатньо володіти механічною обробкою металу. Всі виробничі процеси комп’ютеризуються, підвищуючи кваліфікацію працівника, але й вимагаючи від нього додаткових знань і зусиль. Для збалансування цього явища й запроваджено професії загальнодержавного значення.
У МОНУ нині запроваджуємо методику аналізу ринку праці, аби виявляти затребувані на ринку професії, щоб готувати відповідних фахівців, а також професії, які можуть з’явитися найближчим часом і стати затребуваними. Завдяки цьому до відповідного класифікатора нещодавно додали, наприклад, професію спеціаліста зі встановлення й обслуговування сонячних батарей; адже досі таких фахівців у нас не було.
З’являються й нові вузькі спеціалізації, зокрема в індустрії краси, і це спонукає нас до запровадження часткових кваліфікацій, які можуть опанувати наші дорослі здобувачі профосвіти. Приміром, щоб працевлаштуватися за вакансією сушиста чи піцейоли, можна опанувати цей фах, не навчаючись повністю на кухаря, а здобувши часткову кваліфікацію, — а згодом за бажання піти на інші курси.
Оскільки навчання коротше, ніж у виші, то за 1–1,5 року наші випускники цілком відповідають ситуації на ринку праці. Застосовуємо як методику поточної ситуації, так і вивчення потреби роботодавців на кілька років уперед, завдяки чому оцінюємо затребуваність професій у перспективі. Показники працевлаштування випускників профтехосвіти — 92–94 відсотки. Хтось може продовжити навчання чи піти в декретну відпустку, та переважна більшість працевлаштована; це забезпечують і відповідні договори між закладами освіти та підприємствами-роботодавцями.
— Вітаю! Цікавить стипендія учнів ПТУ: хто визначає її розмір і хто має право на неї? А ще про гуртожитки розкажіть! І як заздалегідь побачити тамтешні умови?
Іван. Глухівський р-н Сумської обл.
— Запрошуємо всіх зацікавлених на екскурсію! Приймальні комісії вже працюють; можна пройтися навчальним закладом, абсолютна більшість яких має гуртожитки і можуть запропонувати абітурієнту проживання після вступу. У власних гуртожитках закладу проживання безкоштовне, а за неповнолітніми мешканцями забезпечено догляд із міркувань безпеки. Умови проживання гідні, тож не соромимося їх показати.
Щодо стипендії, її розмір затверджений постановою Кабміну і становить в усіх наших закладах 490 грн., але, повторюю, під час виробничої практики учні додатково отримують зарплату. Після вступу стипендію отримують усі; надалі це залежить від результатів навчання.
Передбачені в системі профтехосвіти й соціальні стипендії для дітей-сиріт і тих, які лишилися без батьківського піклування, дітей переселенців та інших пільгових категорій.
— Цікавлюся для онука: які перспективи працевлаштування випускників: робота шукає працівника чи навпаки? І чи є якісь пільги при прийомі на роботу вперше, а може, якісь «підйомні»?
Лідія Петрівна. Волинська область.
— Перш ніж приймати учнів на навчання, кожен заклад профтехосвіти укладає договори з роботодавцями, на підставі яких і формують регіональне замовлення. Тому практично кожний наш вступник, який прийшов на регіональне чи загальнодержавне замовлення, від початку має гарантії подальшого працевлаштування. Ситуація на ринку праці така, що кваліфікованого працівника одразу забирають. Єдине, що варто зауважити, — це перевантаження нинішнього ринку праці деякими професіями, як-от, приміром, перукарями. Багато хто здобуває цей фах платно, бо хоче себе реалізувати саме в цьому; це право кожної людини, і ми не можемо на це вплинути чи заборонити, але в подальшому на ринку праці робочих місць для таких фахівців може не вистачити.
Хоч є інший вихід: намагаємося запровадити ґрунтовну підготовку, програми, додаткові курси, консультації для охочих розпочати власну справу. Адже наші випускники, відповідно оформивши себе, можуть стати фізичними особами — підприємцями, надавати якісь послуги і при цьому користуватися пільгами, передбаченими законодавством, у т.ч. подбати про своє подальше пенсійне забезпечення тощо. Таким чином можуть реалізувати себе слюсарі, перукарі, сантехніки.
А «підйомних» за ринкової економіки вже немає! Що ж до житла, на підприємствах, де критично бракує робочої сили (як-от на металургійних комбінатах), нерідко пропонують і гуртожиток або службове житло, але це вже питання трудових відносин.
— Колись і я викладала в ПТУ. Туди йшли ті, кого вчителі не хотіли бачити в 9 класі через неуспішність або «погану поведінку», тож нам із такими учнями було непросто. А як із цим тепер, які стимули для праці викладачів?
Галина Василівна. м. Тараща Київської обл.
— Така тенденція зберігається; кращі випускники зазвичай вступають до вишів, а до коледжів, технікумів і закладів професійної освіти — ті, чиї показники нижчі. Та якщо, скажімо, людина має дар до виготовлення тортів, — можливо, їй не варто здобувати вищу освіту, бо вона й так великий фахівець і розумник у своїй справі?
Врахуйте, що серед наших учнів — чимало дітей із сімей зі складними життєвими обставинами, яких спонукають саме до такого вибору можливості отримати безкоштовний гуртожиток, стипендію і швидко здобути освіту. Що ж до праці наших викладачів, от уже кілька років як заклади професійної освіти почали отримувати фінансування на загальноосвітню підготовку (чого раніше не було), а зараз МОНУ працює над підвищенням зарплати майстрам виробничого навчання і викладачам з професійної підготовки.
До того ж фактично вже розпочато новий проект, у рамках якого урядом України та Європейською комісією підписано грантову угоду на 58 млн. євро. Ці кошти будуть спрямовані як на поліпшення матеріально-технічної бази наших навчальних закладів, так і на підвищення кваліфікації самих працівників системи — керівників і педагогічного персоналу; буде проведено тренінги, змінено підходи до навчання тощо. Офіційний старт проекту відбудеться після підписання робочих документів; низка заходів національного рівня має відбутися вже цієї осені, а його активна фаза — з 1 січня 2020 р.
— Чи тотожні програми загальної середньої освіти для ПТУ і школи? І чи дозволить дитині набутий рівень знань згодом претендувати на вступ до вишу?
Людмила. м. Звенигородка Черкаської обл.
— Освітній стандарт повної загальної середньої освіти обов’язковий для всіх навчальних закладів. Та є певні відмінності, бо в будь-якому стандарті передбачена й варіативна частина; почасти саме замість неї (бо деякі предмети таки залишено в програмах) у закладах профосвіти здійснюють професійну підготовку. Маємо чимало прикладів, коли наші випускники на рівних умовах із іншими абітурієнтами вступають до вишів. Ця дорога для них відкрита, і пройшовши ЗНО, кожен може випробувати себе. Жодного «дозволу» на вступ до вишу від закладу профосвіти не потрібно.
— Раніше в ПТУ навчалися самі вчорашні школярі, а тепер, чув, і старші люди можуть піти. Розкажіть, будь ласка, правила й обмеження та приховані «плюси» для таких зрілих студентів.
Максим А., передплатник.
м. Вишгород Київської обл.
— Якщо первинна професійна підготовка (скорочено — «ппп») розрахована на тих, хто ніколи не набував жодної професії (а це молодь після 9 чи 11 класів), то для навчання дорослих заклади освіти пропонують такі програми, як професійно-технічне навчання (скорочено «птн»), перепідготовка («прп») чи підвищення кваліфікації («пк»).
Наприклад, токар може підвищити розряд завдяки відповідній програмі підвищення кваліфікації; це навчання платне і може здійснюватися як коштом підприємства, так і фізичної особи. Перепідготовка в межах певного напряму дасть змогу опанувати іще одну споріднену професію. А професійно-технічне навчання передбачає опанування дорослим (зазвичай коштом фізичних чи юридичних осіб) нового фаху. Зокрема, це можна зробити і в навчально-практичних центрах галузевого спрямування на базі закладів професійної освіти, створення яких за підтримки уряду МОНУ розпочало з 2016 р. Такі центри пропонують короткострокові курси для дорослого населення, співпрацюючи з конкретними роботодавцями для подальшого працевлаштування випускників. Ми фінансуємо технічне оснащення таких центрів; нині їх в Україні вже 100. Навчання відбувається за найбільш затребуваними професіями, серед яких є й комплексні, як-от швачка-кравець-закрійник, за зварювальними технологіями, сантехнічними навичками тощо. І обрати його може будь-яка особа незалежно від рівня освіти. Але навчатися можуть не лише дорослі, а й молодь. Також у групах практикують «вхідний контроль», тобто визначення рівня знань студентів, що дає змогу скоротити програму підготовки, подаючи справді необхідну і нову інформацію.
А щоб знайти підходящий освітній заклад для опанування обраної професії, зверніться до Єдиної державної електронної бази освіти (https://registry.edbo.gov.ua/prof/), де після назви професії у ліцензії закладу зверніть увагу на згадані скорочення. При вступі неодмінно перевірте, чи передбачає ліцензія навчального закладу обраний вами вид підготовки.
— Чули, що МОНУ запустило серію відеороз’яснень для випускників, а про що там ідеться і де саме їх шукати?
Батьки двох синів. м. Вінниця.
— Нині презентовано 3 ролики з відеороз’ясненнями, які розміщено на сайті МОНУ, в ЮТУБі на відповідному каналі та на фейсбук-сторінці МОНУ. Там доступно подані правила прийому, переваги навчання в закладах профосвіти. Окрім того, на сайті Міністерства за закладкою «Вступна кампанія. Профтехосвіта» (https://mon.gov.ua/ua/tag/vstup-2019-profosvita) можна знайти і відповіді на найпопулярніші запитання абітурієнтів у текстовому форматі.
***
…Наостанку цікавимося з колегами в пані Ірини реформуванням сучасної української профосвіти, просимо розшифрувати загадкову назву проекту EU4SKILLS і пояснити, в чому саме полягає кампанія з підвищення престижу профосвіти, яку проводить Директорат.
— У контексті реформування нової української школи переходимо й до реформування професійної освіти. Зокрема старша школа теж буде профільною, передбачатиме спеціальні програми, які реалізовуватимуть в закладах профосвіти.
Проект EU4SKILLS, про який уже згадувала, розрахований на системну, глобальну модернізацію профосвіти. Виносимо на розгляд уряду відповідну концепцію Міністерства; підготовлено законопроект про професійну (професійно-технічну) освіту, який, сподіваємося, уряд незабаром винесе й на розгляд Верховної Ради. Ми хочемо змінити зміст профосвіти, врахувавши зауваження роботодавців щодо компетентності наших випускників. Розглядаємо й перехід на навчання за дуальною формою, коли 70 відсотків процесу відбуватиметься в стінах підприємства. Працюємо над розробленням стандартів професійної освіти на компетентістній основі, нових програм тощо. Потребують нормативного врегулювання й децентралізаційні процеси, які почалися ще 2016 р. Сподіваємося, що нові інституції, які зараз створюють на регіональному рівні, як-от Ради професійно-технічної освіти, Наглядові ради в освітніх закладах, сприятимуть ефективнішому управлінню ними. Хочемо, щоб наші заклади мали більше автономії, як щодо визначення змісту освіти, так і ведення господарської діяльності. Нагальною є й потреба модернізації навчальної бази: не можна навчати новим технологіям, не маючи сучасного обладнання.
Що ж до абревіатури EU4SKILLS, вона розшифровується як «Кращі навички для України». Сподіваємося, тісна співпраця з Європою дасть змогу належно популяризувати робітничі професії, збільшити їх престиж і в подальшому провести ґрунтовну промоційну кампанію професійної освіти. Адже у нас є чимало навчальних закладів, якими можемо пишатися! Треба забезпечити й відповідність запитів роботодавців та «кінцевого продукту» закладів української профосвіти.
Плануємо також посилити інформаційну роботу з молоддю, запровадивши інформаційну кампанію в популярних у неї соцмережах, як-от Інстаграм, і посилити наш вплив на ЮТУБі, зробити популяризацію профосвіти зрозумілою, системною і з найбільшим покриттям. Адже у нас наразі 80 відсотків випускників шкіл ідуть до вишів і лише 20 — до ПТУ, хоч світова тенденція інша: 40 (у вищій школі) на 60 (у ПТУ).
Насамкінець хочу додати для читачів: зараз розпочне роботу окрема гаряча лінія МОНУ (044 287-89-14). Якщо під час вступної кампанії до закладів профосвіти виникнуть запитання, найкраще звертатися до місцевих відділів освіти. І не забувайте про інтернет-ресурси! Нагадуємо, що із переліком закладів і основною інформацією про них можна ознайомитися на сайті ЄДЕБО (https://registry.edbo.gov.ua/prof/). Та й самі навчальні заклади здебільшого мають свої сайти і заохочують майбутніх учнів до спілкування.
На «Прямій телефонній лінії» чергувала Ольга ГОЙДЕНКО.
