– Доброго дня! Мене звати Катерина Іванівна, я з Житомирщини. Ігоре Петровичу, маю таке запитання. Півроку тому після отриманої травми в мене ампутували руку, і тепер кукса постійно терпне.
– Доброго дня вам! Ще занадто мало часу минуло після операції, аби робити якісь висновки. Звертайтеся поки що до травматологів, які проводили ампутацію, нехай вас подивляться. А вже за рік після операції, якщо це не минеться, треба буде розглядати питання необхідності втручання на нерві. Бо, скажімо, при перерізуванні нерва, що супроводжує ампутацію, на його кінці, буває, утворюються нервоми, і саме вони можуть спричиняти проблеми.
– Серед надісланих на електронну адресу запитань до лікаря ось таке: «Моя сестра понад 10 років тому оперувалася у вас з приводу карпального синдрому — спочатку на одній руці, потім на другій. Сталося, як вона каже, диво: руки, які досі терпли вдень і вночі впродовж багатьох років, стали як нові. Але сестра постійно боїться, аби те не повторилося знову. Просила запитати, що треба робити, яких заходів вживати, аби карпальний синдром не повернувся? Чи такої небезпеки вже немає після хірургічного втручання?»
– Треба, звісно, берегтися, аби не травмувати зап’ястки, і по змозі уникати важкої ручної праці. А так все має бути добре. Процент повторних операцій незначний, хоча у моїй практиці їх узагалі не було. Карпальний синдром, про який я написав у «Порадниці» ще багато років тому (стаття називалася «Рученьки терпнуть») – це масове захворювання серед жінок.
– Доброго дня! Ольга Павлівна з Чернігівщини. У 2016 році за результатами МРТ спини в мене діагностували остеохондроз міжхребцевих дисків грудного відділу хребта і гемангіому хребців. Після цього призначили променеву терапію. Ніякого покращення після її сеансів я не відчула. Весь час болить під лівою лопаткою, начебто немає там повноцінного доступу крові…
– Гемангіоми хребців у 99,9 відсотках випадків – це доброякісні утворення в хребцях, і вони не потребують лікування.
– Отак і мій лікар сказав: навіщо те опромінення.
– Хоча, звісно, у дуже рідкісних випадках гемангіоми треба оперувати. У нашій клініці є спостереження, як пацієнт з гемангіомами хребця, професійний парашутист, виконав 6 тисяч стрибків. Причому мав переломи верхніх і нижніх кінцівок, а з хребтом все було нормально. Тому, очевидно, цей процес треба віднести до норми, і те, що у вас є певні скарги, розглядати з урахуванням якихось інших захворювань або ж вікових змін. У людей же з віком з’являються зморшки, сивина, випадає волосся. Хребет також змінюється. Тому треба диференціювати, що є віковими його змінами, а що – хворобою. Очевидно, у вас описують вікові зміни на тлі тієї гемангіоми. Ну, а щодо променевої терапії, то не радив би вам її вдруге проходити.
– Та я ледве тих 20 сеансів витримала, до того вже нудило. А як можна до вас потрапити на консультацію?
– Працюємо щодня з 8 до 18 години за адресою: Київ, вул. Липська, 11, Міжнародний центр нейрохірургії. Консультація – за наявності паспорта громадянина України. Для працюючих вона коштує 300 грн., для інвалідів та людей у віці понад 70 років консультації безкоштовні.
– Доброго дня, Ігоре Петровичу! Я вас дуже шаную. Таке запитання до вас. Доглядала стареньку свекруху, піднімала її. От щось начебто зрушило в спині, хруснуло, й після того такий страшний біль почався…
– Чи робили знімки хребта?
– Ні, бо не мала можливості, треба було доглядати хвору.
– Вам потрібно хоча б звернутися до невропатолога за місцем проживання. Оце буде правильно.
– Доброго дня, Олена Володимирівна із Черкащини вас турбує. Мені вже майже 69 років. Торік лікарі діагностували мікроінсульт. У висновку після магнітно-резонансної томографії зокрема записано: ознаки дисциркуляторної енцефалопатії. Є грижі між лопатками, і в тазу, і в попереку. Спина дуже болить. І так болить поміж лопатками, що не можу спати, не можу лежати – встаю, сиджу. Тиск підвищений, я на пігулках. Якщо тиск 180 і більше, то дуже болить голова, є запаморочення. Вени в ліктях теж дуже болять.
– Чи зверталися ви до сімейного лікаря?
– Так.
– Що він порадив?
– Пігулки прописав від тиску, від підвищеного вмісту цукру в крові.
– Попросіть його, аби направив вас на консультацію до кардіолога та ендокринолога.
– Нашому ендокринологу вже під 80 років…
– Якщо приїдете до Києва, я стану тимчасово вашим сімейним лікарем і знайду можливість, щоб вас проконсультували ці фахівці. Тому що у вас є цукровий діабет, який має системну дію на організм. Нелікований цукровий діабет – дуже небезпечний стан. Ваш артеріальний тиск і показники серцево-судинної діяльності викликають велике занепокоєння і потребують негайної консультації кардіолога найперше.
– Лідія з Кіровоградської області. Мені 72 роки. Дошкуляє шум у голові та вухах, голова болить, шия. Після УЗД написали, що є атеросклеротичні зміни зі стенозом до 80 відсотків. Прописані ліки не допомагають. Не можу далі витримати. Голова і шия болять.
– Якщо стеноз 80 відсотків, потрібна негайна консультація судинного хірурга, адже такий стеноз може бути фактором ризику ішемічного інсульту. У вас залишилось тільки 20 відсотків кровообігу, вас може паралізувати. Шукайте терміново судинного хірурга. У Кропивницькому хороша судинна хірургія, вам допоможуть. Якщо ні, шукатимемо разом у Києві.
– Доброго дня! Я Валентина Сергіївна, з Кіровоградщини, мені 76 років. У мене дуже болить голова над лобом у двох місцях, запаморочення, нагнутися не можу, дивитися вгору чи вниз теж. Після МРТ сказали, що маю начебто склероз.
– Чи відвідували ви невропатолога за місцем проживання і вашого сімейного лікаря?
– Невропатолога у нашій районній лікарні немає. А сімейного лікаря відвідувала – вона виписала таблетки, краплі майже на 1000 грн. Приймала я те все, та шум і сильний біль у голові не минають.
– Чи можете, скажімо, поїхати в Кропивницький, там є неврологічне відділення в обласній лікарні? Вас повинен оглянути невропатолог. Якщо не задовольнить його огляд, то у нашій клініці проконсультує невропатолог, який спеціалізується на головному болю. Зателефонуйте до нас за номером (044) 281-58-32.
– Я з Вінниччини, з Барського району. Гуменюк Лариса Іванівна. Доброго дня! Хочу проконсультуватися щодо сестри. Їй 65 років. Уже рік лежить. Боліла спина, потім відняло ноги, не може їх навіть випрямити, не ходить, дуже сильний біль.
– А скажіть, будь ласка, який діагноз поставили фахівці за місцем проживання?
– Спочатку сказали, що це остеопороз, й нікуди не треба звертатися. Інвалідний візок і знеболювальне – ось так. Потім від таблеток, уколів у неї сталася шлунково-кишкова кровотеча. Лягла в лікарню. Діагноз: остеопорозний перелом шийки стегна.
– Оперували?
– Ні. Лікар сказав, що операція нічого не дасть. Хоча, думаю, можна було б прооперувати. А вже рік минув відтоді. Чи можна тепер хоч зробити операцію? Зверталися до нейрохірургів у Вінниці, сказали, що коштуватиме вона 200 тисяч гривень, треба міняти суглоб, ставити пластину. Мовляв, як будете мати такі гроші, тоді привезете свою хвору. А з однієї пенсії, та ще біля неї дитина-інвалід, хіба назбираєш таку суму?! Може, Ігоре Петровичу, ви підкажете, до кого звернутися: чи до нейрохірургів, чи до ортопедів-травматологів… Пішла до нашого невропатолога: що робити? «Не знаю, що хочте, те й робіть», – відповідає. Травматолог те ж саме каже, тікає від нас. Ми зовсім безпомічні. Ні поради, нічого. Я вас дуже прошу, може, щось підкажете?
– Значну частину свого робочого часу присвячую людям саме як, так би мовити, сімейний лікар: по клініках, по різних фахівцях, використовуючи свої зв’язки, їх розподіляю. Тобто якщо з’явитеся у нас, то ми знайдемо фахівців. Я не є фахівець у галузі лікування переломів шийки стегна, але, очевидно, мова йде про ендопротезування суглоба. То може, київські лікарі подивилися б, вони мають, напевне, більший досвід у цій справі. Бо 65 років то ж іще молода людина, треба шукати вихід.
– Дякую. А можна буде вам зателефонувати ще, порадитися?
– Можна, але краще, аби хтось від вас прийшов у нашу клініку. Очевидно: якщо людина лежить рік, якщо вона відносно молода, і її вже дивилися інші фахівці, то питання складне. Треба або хвору бачити, що найкраще, або, в крайньому випадку, нехай хтось приїде зі знімками, виписками з історії хвороби. Тоді вже далі треба думати. Можливо, під’їхати в ту чи іншу клініку, аби мати уявлення – підлягає це лікуванню чи ні.
– Ступні у сестри рухаються, і я думаю, надія ще є.
– Якщо ноги рухаються, то ваше оптимістичне налаштування небезпідставне. Тримайтеся.
– Ігоре Петровичу, запитання з нашої електронки. Людина під час ожеледиці впала. Вдарилася головою. Які можуть бути наслідки? Як поводитися одразу після падіння? І взагалі – як правильно падати, є якась наука, аби не стати пацієнтом нейрохірургів, травматологів?
– Якщо людина впала, вдарилася головою, треба негайно звертатися до лікаря. Черепно-мозкова травма – надзвичайно актуальне питання в сучасній медицині.
А щодо того, як правильно падати… Так, різні є поради. Та ось що відповім. Хоч і сам лікар, і з травмами маю справу, але все одно, коли, скажімо, падаю, то забуваю про будь-які застереження. Бо той час, поки людина летить донизу, недостатній, аби «включити» свій інтелект.
– Як ставитеся до оперативного лікування хвороби Паркінсона, як це робив професор Олег Лапоногов?
– Професор Лапоногов започаткував лікування хвороби Паркінсона. Звісно, це було давно. Зараз є більш сучасні технології. І в його ж відділення в Інституті нейрохірургії вже прийшли американські технології. Англійською мовою це називається D….. Декілька таких операцій вже виконано і в Україні. Знову ж таки, питання у вартості обладнання та операцій. Але Україна тут не пасе задніх.
– Як уникнути руйнування мієлінових оболонок, що призводить до розвитку хвороби Альцгеймера, полінейропатій?
– Цивілізаційне питання. Це питання людей похилого віку. З розвитком суспільства кількість старих людей збільшується, питання геронтології виходять на перший план. Ще недавно ми говорили, що в середньому люди живуть 60 років, а, наприклад, у Римській імперії і до 30 не доживали, то зараз 80-річні та 90-річні доволі таки активні. І відсоток їх високий. І у нашій, тепер уже, на мою думку, нормальній, капіталістичній країні, прошарок людей похилого віку збільшується, навантаження на пенсійний фонд зростає. А саме в цьому віці й розвиваються ось такі недуги, як зокрема хвороба Альцгеймера. Як із цим боротися, як не допустити старечого маразму? Особливо дієвих відповідей поки що не знайдено, але щось та рекомендують. Скажімо, пити каву, по-перше. По-друге, вживати, хоч як дивно це звучить, невелику кількість алкоголю. Бо ті люди, які не п’ють взагалі, мають більший відсоток таких захворювань. Третій фактор запобігання – фізична активність: ходити, бігати, їздити на велосипеді, рубати дрова, копати город – але ця фізична активність неодмінно має бути. А ще треба навантажувати мозок новою інформацією. Я не кажу, що вступати, скажімо, на математичний факультет університету, але можна вивчати мови, записатися на комп’ютерні курси, знайти якісь нові заняття собі несподівані, аби мозок працював, постійно отримував нову інформацію. Тобто якісь нові сфери в житті повинні з’являтися. Умовно кажучи, якщо лежатимете на канапі, дивитиметеся телевізор, то, мабуть, швидше набудете ознак слабоумства.
– Чи лікується мігрень – типова: з аурою, болем у частині голови, нудотою? Чи є у нейрохірургів якісь засоби від неї? Яке фізіотерапевтичне лікування може допомогти?
– Зараз в Україні розвивається нова галузь медицини – медицина болю, уже є фахівці, в тому числі в нашій клініці. Це динамічна галузь сучасної медицини, яка бере на себе пацієнтів, зокрема, і з мігренню. Фахівці з медицини болю докопуються і до того головного болю у жінок, і в багатьох випадках допомагають хворим. Мігрень – це величезний пласт медичної науки, і той, хто навчився б її лікувати, напевне, став би Нобелівським лауреатом.
На прямій телефонній лінії чергувала Тетяна ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця».
