Пам’ять про українських героїв для нас священна. Унікальна Стіна пам’яті на мурах Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря з фото й короткими біографіями наших воїнів, які віддали своє життя, захищаючи рідну землю, на превеликий жаль, стає все довшою. І дедалі більше людей приходять сюди, аби зазирнути в очі героїв на фотокартках і вклонитися їм. А рідні й побратими вітаються тут із ними, як і за життя. Минулого місяця робоча група проекту, яка складається з родин загиблих та волонтерів, ухвалила рішення про вшанування 29 серпня усіх загиблих героїв.
І, може статися, саме цього дня за умови вчасного завершення підготовчих робіт, відкриють іще 4 нові секції Стіни, інформація про що з’явилася на сторінці Фейсбуку «Стіна народної пам’яті загиблих за Україну 2014–2018 pp.». Місяць тому активісти разом зі спільнотою соціального служіння Eleos-Ukraine розпочали проект до Дня пам’яті захисників нашої землі, які віддали своє життя на сході України. У його рамках вони звертаються до небайдужих українців із проханням допомогти увічнити пам’ять героїв. Триває збір коштів на проект, що передбачає встановлення інформаційного терміналу, де можна буде дізнатися біографії героїв. Його розмістять просто неба на Михайлівській площі в Києві біля меморіалу. Допомогти: картка ПриватБанку 5168 7556 2210 5316 на ім’я Нетьосова Павла Олександровича, волонтера пошукової групи «Евакуація-200».
— Для мене ця Стіна — данина матерям загиблих, данина нашого пошукового колективу, який працював з 1 вересня 2014 р. на полях битв, забираючи звідти наших хлопців і повертаючи їх родинам. Ми робимо цю стіну і хочемо, аби чорних квадратиків було менше — і на стіні, й у нашому житті, — каже Павло Нетьосов.
…Чорні квадратики на Стіні з’являються на згадку про тих, кого ще не вдалося ідентифікувати. Боляче навіть подумати: адже кожного з них досі хтось десь чекає.
Зоя Галущенко, мати Андрія Галущенка з позивним Ендрю, загиблого керівника мобільної групи по боротьбі з контрабандою, часто приходить сюди, до сина… Є на Стіні й фото її колишніх учнів, зовсім юних іще односельчан. Вони стали щитом на захист України, каже жінка.
Інформацію про загиблих воїнів волонтери збирають з миру по нитці: це спогади рідних, друзів, побратимів, відеоматеріали, короткі факти обставин загибелі із зазначенням місця поховання, документальні матеріали, зібрані школами та іншими навчальними закладами, земляками-краєзнавцями тощо. З них і складаються історії життя й подвигу, викладені в електронній Книзі пам’яті; звідти беруть інформацію і для підписів під фото на Стіні.
На жаль, трапляються й неточності, і тоді оприлюднену інформацію виправляють. Звісно, це простіше зробити в електронному вигляді, ніж на монастирських мурах. Тож волонтери проекту звертаються до рідних і близьких загиблих із проханням перевіряти інформацію про своїх на відповідній сторінці в електронній Книзі пам’яті за посиланням http://memorybook.org.ua/index1.htm, аби запобігти помилкам. Рідні можуть також висловити побажання щодо фотокартки для увічнення героя на Стіні. Звертайтеся на електронну адресу засновника і головного редактора Книги пам’яті Максима Попова admin@memorybook.org.ua або в повідомлення вище згаданої фб-групи.
А поки організатори проекту щодня викладають відео тих, хто приходить сюди, де герої не вмирають…
— Для мене це місце для зустрічі з ними всіма, де можу їх всіх навідати водночас, бо поховані в різних місцях, — каже колишній військовослужбовець 30 ОМБР Юрій Писарчук.
Саме тут розуміємо, якою є ціна за незалежність і волю, вважає співак і музикант Сергій Фоменко. Зі Стіною плачу в Єрусалимі порівнює українську Стіну пам’яті грузинський кінорежисер Заза Буадзе. А диякон Михайло Омельян називає це місце символом жертовної любові; адже, за Священним Писанням, «немає більшої любові, якщо хтось душу свою покладе за друзів своїх»…
— За кожним із цих облич — своя доля, своя трагедія, своя біда, родина, діти, батьки… Це і є історія, яка твориться просто на наших очах. І важливо, щоб у ній не загубилося жодне ім’я, прізвище, обличчя! — наголошує письменник, співак, громадський діяч Сергій Жадан.
…Коли розповіла волонтерам проекту про роботу над цим матеріалом, почула від них іще одне прохання до вас, шановні читачі «Порадниці»: надсилати на згадану електронну адресу наявну у вас біографічну інформацію про загиблих (від початку війни і донині) українських воїнів, з якими ви були знайомі, а саме: спогади, фотографії, відео, копії документів, посилання на статті у ЗМІ чи соцмережах, нариси тощо. Якщо ж до цього підключаться ще й друзі, колишні однокласники й учителі, колеги, земляки, наші спільні зусилля допоможуть належному вшануванню пам’яті героїв, котра, за словами режисера й актора Ахтема Сеітаблаєва, «робить людину людиною». Ті, хто не має Інтернету, можуть скористатися поштовою адресою: Національний військовий історичний музей України, вул. М.Грушевського, 30/1, Київ, 02000. На конверті зробіть позначку: «Стіна Пам’яті».
Ольга ГОЙДЕНКО.
На фото: волонтери проекту.
