У народній традиції за церковним святом Різдва Івана Хрестителя (7 липня) надійно закріпилася назва Івана Купала, Купайла. Ким же був Купайло для наших пращурів, що його ім’я і досі береже людська пам’ять?
Це язичницький бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду. Щоправда, наші пращури вшановували Купайла не в липні, а 23-24 червня, після найкоротшої ночі року. Лінгвісти вважають, що ім’я походить від слова «купа» – поєднання статей, шлюб. Купальницею називається ритуальне вогнище цього свята, де священну, очищувальну роль виконують вогонь і вода.
В Україні збереглася цікава назва купальського вогнища – собітка. Очевидно, походить вона від «со» та «битіє» – зібрання, перебування разом, буття. Наші Купайло та купальниця за значенням близькі до римського Купидона та грецької Кибели, які виступали в античності богами шлюбу, нестримної пристрасті, любові. На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайла (або ж Собітку) святкували ще три тисячі років тому!
В обрядах Купайла довго зберігалося навіть із прийняттям християнства священне значення вогню (стрибки через вогнище, спалювання непотрібних речей), а також води (купання в річці). У Велесовій книзі читаємо: «Сварог установив ті омовіння і Купалища і вказав, що не сміємо те покинути і умиємо тіла, й умиємо душі свої в чистих водах живих».
Звісно, тепер купальські ігри відбуваються лише як розваги молоді, театралізовані дійства. Часом і старші люди беруть в них участь.
Втім, у ніч на Івана Купала не тільки шукали цвіт папороті, щоб стати всесильним відуном, не лише жадали скарбів, веселилися, співали, водили хороводи, стрибали через багаття, а й стежили за погодою. Народні прогностичні прикмети стверджують таке.
Велика роса на Івана Купала – буде врожай огірків та горіхів.
Купальська ніч зоряна – вродять гриби.
Дощовий день на Купала – на неврожай хліба.
Тарас ЛЕХМАН.
