Цього року відзначає 80-річчя одна з найкрасивіших жінок польського кінематографа – Барбара Брильська. Яскрава, емоційна, неповторна – вона полюбилася глядачеві насамперед завдяки ролі Наді в «Іронії долі, або З легкою парою». Але життя з нею іронізувало по-своєму: було щире кохання і важкі втрати, її обожнювало все населення колишнього Союзу, проте у власній країні недолюблювали. Зараз вона розуміє: «Людині не потрібно багато, щоб бути щасливою».
ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ
Барбара Брильська народилася в містечку Скотники в районі Лодзі 29 травня 1941 року. Їх містечко було окуповане фашистами, що вимагали негайно реєструвати новонароджених. Родини, які дотримувалися цього правила, обіцяли не чіпати. Мама не встигала це зробити вчасно, тому записала дату народження 5 червня, а ім’я дала – Барбара Брильська фон Штойберг. Адже дівчина була дочкою польського графа.
Бася росла в бідності. Тато працював слюсарем, ремонтував годинники, мама шила. Батько всією душею ненавидів війну. З принципових міркувань не хотів мати жодних контактів із фашистами і під час окупації, ховаючись від гестапо, постійно міняв місце проживання. Пізніше нацисти відібрали у його родини маєток. А мати змушена була забрати дочок із собою в Лодзь, де працювала на фабриці.
Батьки виховували Басю та її молодшу сестру Ядвігу в католицькій суворості, тому росла скромною та закомплексованою, проте самостійною. У повоєнний час, навчаючись у школі, серйозно займалася іноземними мовами та гуманітарними науками. Головним захопленням дівчини був живопис.
КАЛОША ЩАСТЯ
Відправною точкою в щасливе екранне життя став його величність випадок. Коли Бася вчилася в 8-му класі, в ліцей приїхала знімальна група, яка шукала відповідну дівчину на епізодичну роль в казці Ганса Крістіана Андерсена «Калоші щастя». І ця калоша дісталася саме їй. У 15 років, зігравши першу роль, мріяла стати великою артисткою. Але гроші заплатили, а привабливі пропозиції зніматися в кіно так і не надійшли. Вона поставила хрест на акторській професії і повернулася до живопису.
Вступила до художнього ліцею. Саме там на зміну сором’язливості та незграбності прийшли емоційність і виразність. Бася брала участь в самодіяльності. У 11-му класі зіграла матір в однойменній п’єсі Горького. Директор ліцею, побачивши її гру, шепнула на вушко після вистави: «Дівчинко, в тебе талант!». І переконала вступати до вищої театральної школи.
ЄВА, ЖРИЦЯ, КОХАНКА
Будучи студенткою спочатку лодзинського, а потім варшавського театральних вузів, вона активно знімалася в кіно. Вже на початку кінокар’єри молодій і талановитій актрисі пророкували великий успіх, називали польською Бріджит Бардо.
1966 року Барбарі Брильській запропонували роль фінікійської богині Ками в культовому та скандальному фільмі «Фараон». На роль фараона пробувалися багато акторів, проте очі в богині не горіли. Тоді Барбара сама запропонувала взяти на роль Рамзеса XIII свого коханця Єжи Зельника. Почуття допомогли їм бути щирими та розкутими, й іскри в очах заблищали. Режисер Кавалерович зрозумів: це те, що треба. Фільм «Фараон» виявився своєрідним трампліном для Брильської. Вона стала першою актрисою Східної Європи, яка оголила й тіло, й почуття. Удостоївшись статусу кінозірки польського кінематографа, стала отримувати пропозиції, відповідні до її нового амплуа. Для неї був відкритий шлях за межі країни.
1968 року Брильську запросили зніматися у вестерні «Слід Сокола» з красенем і головним індіанцем колишнього СРСР югославським актором Гойко Мітічем. Потім знялася в продовженні знаменитої серії фільмів про індіанців «Білі вовки».
1972 року Брильська стає справжньою примою Польщі, коли на екрани виходить картина «Анатомія кохання». Вважають, що це був перший еротичний фільм, показаний в соціалістичних країнах. Він мав приголомшливий успіх. В СРСР його теж показали, проте вирізавши багато відвертих сцен. Саме тоді її й запримітив Ельдар Рязанов.
ІЗ КИМ РОЗПРОЩАЛАСЬ Я…
Чоловіки захоплювалися її красою та сексуальністю. А Барбара закохувалася по-справжньому, й кожного разу це була божевільна пристрасть, готовий сюжет для фільму. Але кохання не принесло їй довгоочікуваного щастя.
Своє перше кохання зустріла, коли було 19. Математик Ян Боровець став законним чоловіком. За словами Барбари, він був першим її чоловіком, а вона – його першою жінкою. Щоранку молода дружина вставала раненько і готувала щось смачненьке, щоб здивувати коханого.
З того часу і з’явилася звичка записувати рецепти в спеціальний зошит. «Перші роки ми з Янеком нагадували закоханих голуб’ят, – згадує актриса. Але важко зберегти щастя, якщо обоє недосвідчені». Сірі будні зробили свою брудну справу, чари почуттів розвіялись, і в їх стосунках все пішло шкереберть. Чоловік Барбари не цікавився кіно та мистецтвом, сильно ревнував, адже красуня-блондинка подобалася багатьом чоловікам.
Ще в театральній школі вона познайомилася з популярним актором Єжи Зельником, і у них зав’язався роман. Йому було 18, тоді як Барбарі – 23. Три роки розривалася між чоловіком і коханцем. Зрештою, розуміючи, що вчиняє неправильно, розірвала стосунки з Єжи. З Яном Барбара прожила 11 років. Після фатальної зустрічі з коханням усього життя розлучилася.
На зйомках картини «Білі вовки» 1969 року вона познайомилася з югославським актором Слободаном Димитриєвичем. Закохалася шалено, а він розбив їй серце. «Його пристрасть, відкритість в коханні та невгамовна чуттєвість приголомшили мене. Заради нього я готова була кинути все: роботу, чоловіка, країну! Мені здалося, не можу без нього жити, дихати», – розповідала в одному з інтерв’ю. Вони були щасливі та планували одружитися. Але завадила його мама, яка всіляко перешкоджала стосункам, бо знайшла синові багату наречену. Барбара намагалася сподобатися майбутній свекрусі, готувала складні й вишукані страви. А та розмовляла з нею тільки для того, щоб дізнатися інформацію для чергового глузування. Одного разу почула, як говорила бабусі: «Ти чула, хто її батько? Простий годинникар». Коли Барбара поїхала розлучатися, послала квіти Слободанові до дня народження й зателефонувала. Трубку взяла мати: «Послухайте! Якщо ви кохаєте мого сина, залиште його в спокої». Барбара зрозуміла, навіть якщо й вийде пов’язати життя з її сином, мати все зіпсує. Того вечора вона сказала: «Прощавай, Слободане», і погодилася на запрошення Гойко Мітіча, залишившись в його номері.
ДРУГИЙ І ОСТАННІЙ
Другий чоловік актриси – лікар-гінеколог Людвіг Космаль допоміг їй впоратися з депресією після розставання зі Слободаном. Високий, темноволосий красень ідеально відповідав смаку Барбари, але щасливою її не зробив. Він пив, зраджував їй постійно, але ніколи в цьому не зізнавався. Використовував всі її сили, все її кохання, не кажучи вже про гроші, нічого не даючи навзаєм. Тоді актриса була на піку слави, та її лаври не давали спокою чоловікові. Людвіг постійно її принижував. Барбара довго страждала та терпіла, бо була закохана. У цьому шлюбі народилося двоє дітей. Дочка Бася з’явилася на світ, коли Барбарі було 32 роки, а син Людвіг – в 42. Вона була така щаслива. І сподівалася, що чоловік розділить із нею ці почуття. Адже у нього народився син! Однак той ще частіше став пропадати з дому. Так вони мучилися 18 років. І в якийсь момент Барбара сказала: «Стоп. Досить!» І вигнала його з дому, залишившись майже в 50 років з двома дітьми. Дочка й син завжди для неї були понад усе.
ГОЛОВНА РОЛЬ З ДОВГИМ ТА ЩАСЛИВИМ ЖИТТЯМ
1 січня 1976 року на екрани країни вийшла новорічна комедія «Іронія долі, або З легкою парою!» Переконлива гра героїв фільму змусила повірити телеглядачів у казку. З того часу 31 грудня щороку продовжують дивитися улюблений кінофільм. Цьому ритуалу вже 50 років! Попри безліч зіграних ролей в інших радянських, українських і російських картинах, Барбара Брильська асоціюється у нас саме з цим фільмом.
На роль Наді Шевельової пробувалися мало не всі актриси Мосфільму – Людмила Гурченко, Світлана Немоляєва, Аліса Фрейндліх. Пошук еталона героїні затягнувся й був під зривом. Рязанов занепав духом. Аж раптом згадав про Барару Брильську за гучним фільмом із відвертими сценами. У радянських же артисток такого досвіду ще не було. Коли режисер особисто зателефонував Брильській, вона ледь не знепритомніла. Зазвичай це робив асистент. А Рязанов якось зізнався, що, коли набрав її номер, почувався так, ніби телефонує Софі Лорен. Він запросив зніматися актрису в картині, а Брильська з радістю прийняла пропозицію. Молода мама, маленькій донечці якої виповнилося лишень півтора року, була щасливою, тому все легко виходило.
Убрання Наді Шевельової після виходу фільму в Радянському Союзі стали бажаними для багатьох красунь. Але Барбарі вони не подобалися, особливо гірчична сукня, в якій її героїня зустрічала Новий рік. Такі сукні вважала немодними, в Європі давно подібне не носили. «Плакала я, і плакав костюмер. Але я в ньому все одно зіграла», – розповідала актриса.
Образ ніжної і вразливої Наді Шевельової склався ще й завдяки голосу Валентини Тализіної, яка неймовірно тонко її озвучувала. Брильська говорила з акцентом, що звучало доволі дивно, особливо для вчительки російської мови та літератури.
А співала за неї під чарівні мелодії Тарівердієва, які він написав за добу, Алла Пугачова. Проте в титрах ні Тализіна, ні Пугачова вказані не були, щоб не розчаровувати глядача. Тому Державна премія дісталася лише Барбарі Брильській, за що не злюбили її в Польщі.
Через 30 років актриса знялася в «Іронії долі-2», і в казки з’явилося продовження.
«ДО» Й «ПІСЛЯ»
Після розлучення Барбара купила як подарунок собі на день народження затишний будиночок під Варшавою, в якому жила з дітьми.
Своїй дочці актриса передала багато талантів. Бася Космаль працювала фотомоделлю, знімалася в кіно, була дуже ерудована, мала прекрасне почуття гумору й мріяла вступити на психологічний факультет. 15 травня 1993 року сталася трагедія, яка назавжди змінила життя Барбари Брильської. 20-річна Бася загинула в автокатастрофі. Її хлопець, син відомого польського режисера Ксаверій Журавський, молодий недосвідчений водій, не впорався з керуванням, і машина на шаленій швидкості врізалася в дерево. Бася загинула, а на ньому – ні подряпини. Барбара 3 роки не виходила з дому, їй було соромно дивитися людям в очі.
«Чому я не померла? Як можна жити, коли її немає?», – плакала вдень і вночі. Й зараз немає і дня, щоб не думала про свою Басю. Згодом навчилася приховувати тугу.
Сьогодні Барбара живе щастям сина. Людвіг і невістка Олександра, двійко чудових онуків – сенс її життя. Саме їм турботлива мама, свекруха та бабуся й дарує всю нерозтрачену любов і ніжність. Онуки з батьками часто приїжджають до неї в заміський будинок. Барбара смачно готує, зокрема й заливну рибу, займається городом і квітами. І заміж більше не збирається. Жартує: «Старі чоловіки мені не потрібні, а молоді вже на мене не заглядаються».
Підготувала Валентина ГАРКАВА.
