Протягом року церква східного обряду визначила такі суворі пости: 7 тижнів перед Великоднем; від 3 до 6 тижнів (залежно від дати Великодня) Петрівський; 2 тижні Спасівський (Успенський); 6 тижнів Пилипівський (Різдвяний). Загалом на пости припадає 25-28 тижнів (враховуючи й окремі «суворі» дні – такі, як Усікновення Голови Івана Хрестителя, Воздвиження Чесного Хреста тощо), що становить половину календарного року.
У цьому є не тільки духовний, а й фізіологічний раціональний сенс, адже пости виконують у харчуванні так звану розвантажувальну функцію. Однак у давнину серед зубожілого населення (не кожен міг придбати рибу, гриби, крупи, що не заборонено постом) велика кількість днів посту та ще й важка фізична праця нерідко призводили до білково-вітамінного голодування, виснаження організму, причому в людей розвивалася куряча сліпота і навіть цинга. У роки, коли запаси риби, грибів, бобових були достатніми, а буряків, капусти, картоплі вистачало до нового врожаю, піст витримували легше.
Щоправда, від посту звільняли (на користь молочних страв) малих дітей, вагітних жінок, стареньких людей і тяжко хворих.
А як же харчувалися під час Петрівки у давнину? (Цього року Петрів піст розпочинається 4 червня і триватиме до 11 липня включно). Збереглося чимало етнографічних нотаток, які розповідають, що їли у Петрівку наші предки.
На сніданок готували каші, картоплю (запаси старої, а під кінець посту могла з’явитися на столі й молода). Все їли з квасом, бо молочні продукти були під забороною.
Обід майже завжди складався з пісного борщу, гречаної або пшоняної каш та кваші. Додавали квашені огірки, капусту, цибулю. Поливали олією, а дехто обходився й без неї. Іноді замість борщу варили пісний капусняк.
Полуденок чи підвечірок був «на сухом’ятку»: хліб або корж із квасом, чаєм.
На вечерю споживали приготовлені на воді галушки, локшину, затірку; у південно-західних регіонах України мамалиґу з кукурудзяного борошна. Зрідка смажили на олії деруни або картопляники.
Протягом дня пили відвари лікарських трав, кисіль.
Та найпопулярнішою стравою у Петрівку був щавлевий борщ і його різновид холодник. Він добре втамовував спрагу в літню спеку. Королем на обідньому столі вважали «молодий борщ» зі стебел та листя молодого червоного буряка, моркви, петрушки (інколи брали й зав’язі коренеплодів), кропу, молодої картоплі, додавали вишні. У багатьох регіонах України лісові та садові ягоди з цукром вважалися на Петрівку делікатесом. Пекли з ними пироги, варили вареники. Таку смакоту готували найперше для дітей.
Тарас ЛЕХМАН.