Менше місяця лишається до дня, коли Шевченківський комітет оприлюднить імена лауреатів Національної премії 2019 р. А поки в номінації «Публіцистика, журналістика» за результатами таємного голосування до 2 туру конкурсу серед літературно-мистецьких творів допущені автори Богдан Горинь, Оксана Забужко, Віталій Портников і Микола Тимошик.
Цими днями у Національному музеї літератури видавництво «Ярославів вал» організувало та провело вечір-презентацію двокнижжя Богдана Гориня «Святослав Гординський на тлі доби». На здобуття Шевченківської премії працю висунули Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, Інститут літератури НАНУ та, на правах експерта Національного комітету з премії ім. Т.Шевченка, Михайло Слабошпицький.
Ім’я автора-номінанта відоме кожному українцю. Колишній дисидент Богдан Горинь – український політичний і громадський діяч, журналіст, мистецтвознавець, політолог, автор низки книжок та багатьох статей з питань літератури, мистецтва, психології творчості, історії, політики. Підтримати його як номінанта до музею прийшли письменники, авторитетні представники науки, літературознавства й мистецтвознавства, з промов яких постала непересічна постать головного героя двокнижжя.
«Думаю, що тепер, коли відкрилися архіви та кордони, кожен мислячий українець повинен знати С.Гординського. Адже ця постать подібна до засновників європейської культури з епохи Відродження», у передмові до першої книги зазначав Дмитро Павличко, наголошуючи: герой книги був непохитним авторитетом української інтелектуальної еліти у міжвоєнному Львові, а згодом і потужним носієм української культури в Америці.
Ця людина була щедро обдарована талантами живописця, графіка, мистецтвознавця, історика, поета, публіциста, перекладача, вченого. Син відомого літературознавця з Коломиї отримав ґрунтовну мистецьку освіту в Берліні та Парижі. Повернувшись до рідного краю, заснував Асоціацію незалежних українських митців, став редактором журналу «Мистецтво», виставляв картини в Римі, Берліні, Празі. Доля вберегла його за крок від згубного переїзду до радянського Харкова, але несприйняття як фашизму, так і радянської дійсності спонукало емігрувати на Захід. Йому вдалося згуртувати талановитих українців-емігрантів, заснувавши спершу Спілку праці українських образотворчих митців, а згодом – «Об’єднання Мистців Українців в Америці», організовувати виставки їхніх творів. Свою ж власну колекцію наприкінці життя він заповів Національному музеєві у Львові.
У творчому ужинку Станіслава Гординського – з десяток поетичних книжок, кілька поем, переклади поезії з англійської, французької, німецької, італійської, польської та інших мов, монографії про багатьох українських художників різних часів, включно із Т.Шевченком, та унікальний довідник «Українська ікона». Глибоко дослідивши «Слово о полку Ігоревім», на основі аналогій з українським фольклором доводив його українське походження. А ще він – автор мозаїк і розписів у понад 30 українських церквах різних країн, зокрема у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені, Римі, та іконостасу для церкви в Гезлтоні (США).
За понад тисячею сторінок двокнижжя – титанічна підготовча праця Богдана Гориня, який з юності має дар до наукового пошуку; ще дипломну його роботу свого часу визнавали рівнозначною кандидатській дисертації. Понад 10 тис. томів матеріалів зібрав Богдан Миколайович, передавши з них понад 4,5 тис. Національній бібліотеці у Львові, 3,5 тис – Інституту українознавства в Києві; решту залишив на майбутнє в роботі.
Для ретельної розповіді про свого героя Богдан Горинь винайшов особливий жанр – есе-колаж, вагома складова якого – архівні матеріали, документи, світлини, репродукції. До того ж, автор ретельно змальовує життя і творчість Станіслава Гординського на тлі детальних розвідок тієї доби, відкриваючи для вдумливого читача чимало подробиць подій та видатних імен того часу. А от молодим науковцям двокнижжя прислужиться і в роботі. Оцінюючи значущість твору в наші дні, проводили й паралелі між подіями української історії доби Станіслава Гординського та нинішніми, українськими патріотами того часу – і справжніми героями наших днів. А зрештою, й Україна у нас із ними – одна.
Ольга ГОЙДЕНКО.
