Із популяризацією Дня закоханих виникло чимало домислів і щодо постаті самого святого Валентина. Зокрема, доводилося почути припущення, що покровителя закоханих… придумали ті, кому це щороку приносить добрий прибуток, бо у православному календарі, мовляв, такого святого нема.
До теми несподівано випала нагода повернутися, коли потрапила до Самбора на Львівщині. Вирішила побачити там найцікавіше, аж до сакральних споруд, і в церкві Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ побачила… мощі св. Валентина. Як з’ясувалося – того самого…
Рим обдарував самбірський храм мощами священномученика Валентина 13 травня 1759 р. Причиною стало об’явлення чудотворної самбірської ікони (1727) та посвячення новозбудованої церкви (1738). Та це не єдине місце перебування мощей; частинки є в кількох храмах європейських країн. Згодом із Рима до Самбора надійшов документ, який підтверджував ідентичність мощей, та був втрачений в часи підпілля УГКЦ. Отці кажуть, про нього можна знайти згадку в архівах Ватикану.
Як розповідають у церкві, римський священик Валентин постав перед цісарем за ревне поширення святої віри і був переданий під нагляд Астерія. Той сказав, що повірить у Бога, якщо Той зцілить його незрячу доньку. За волею Божою це сталося, і до християнства навернулося 46 людей, яких цісар звелів стратити, так само як і священика.
Пам’ять угодника Божого за латинським обрядом припадає на 14 лютого. Греко-католицька церква у Самборі вшановує його на Стрітення: під час богослужіння святі мощі виставляють у храмі, а потім обносять довкола нього. Решту часу мощі святого зберігаються у невеличкій скляній домовині на бічному престолі Серця Христового, тож крізь скло можна навіть розгледіти частину черепа й окремі кістки. Там же – капсула з миром.
Святкового дня християни звідусіль приїздять, щоб помолитися до святого і прикластися до мощей. Та й під час кожного богослужіння тут схиляють коліна десятки вірних. Спеціально спитавши кількох людей, з’ясувала: просять не лише про сприяння у справах сердечних. Як оповідають у церкві, тут відбуваються одужання від епілепсії, і не лише в далекому минулому, а й нині. А в іконній лавці є й ікона святого Валентина, яку в наші дні написав художник Лев Скоп.
Що ж до закоханих – вони теж приходять сюди помолитися, а в день пам’яті святого прикластися до мощей. Саме так тутешні священики і благословляють своїм вірним вшановувати День святого Валентина.
Коли ж нагадала одному з них про святкування із «валентинками», подарунками, квітами й розвагами, отець лише плечима знизав: мовляв, церква не має до такого способу пошанування відношення й не підтримує його. Та хоч скільки вже казали про це телевізійникам і газетярам, миряни скуповують листівки й квіти. А тим часом помолитися до святого цього дня – найдоречніше.
Ольга ГОЙДЕНКО.
