З огляду на свою професію, мені доводиться багато їздити по Україні. Сьогодні простіше назвати області та регіони, де я не була, ніж ті, які побачила, пізнала та… полюбила. Так! Я люблю Україну не здалеку та знаю не з чуток. Кажуть, аби познайомитися з країною, потрібно побувати в її селах. Скільки я їх об’їздила за 20 років роботи в кооперативній пресі! Адже споживча кооперація – це насамперед село, сільські мешканці…
Можу з повним правом сказати: Україна прекрасна! Люди чудові: щирі, працьовиті, гостинні. Я вдячна своїй роботі за те, що Україна,продовжує відкриватися мені в нових подорожах і враженнях. За останній рік для мене стала рідною та близькою Херсонщина, благословенний сонячний край.
У розташованій на півдні країни Херсонській області є все для високої якості життя: родючі ґрунти, повноводні річки, цілющий клімат, вихід до двох морів – Чорного та Азовського. На території області чимало видатних пам’яток, які не залишають байдужим допитливого мандрівника.
ЗАПОВІДНИК АСКАНІЯ-НОВА
Є одним із найвідоміших заповідників у Європі, єдине місце на європейському континенті, де ковиловий степ не зазнав на собі впливу людини. У ньому створено зоосад, у якому зібрані звірі та птахи з усього світу, висаджені дерева та кущі різних кліматичних зон. Загальна площа загонів для тварин – понад 30 кв. км. Тут вільно живуть більше 1000 видів тварин, зокрема антилопи, зебри, буйволи і навіть бізони. У степу пасуться лами, шотландські поні та інші дикі парнокопиті.
Асканія-Нова розташована у Чаплинському районі Херсонської області, на землі стародавньої Таврії, у найсухішій частині Причорноморської низовини. Ще 1828 р. російський імператор Микола І за безцінь продав німецькому герцогові Фердинанду Кетгенському, представнику німецької династії Асканіїв, тутешню землю для створення вівчарської ферми. У 1841 р. власник назвав місцевість Асканія-Нова на честь свого родового маєтку. У 1919-му вона була оголошена національним парком, а потім – заповідником. У жовтні 1983 р. заповідний комплекс Асканія-Нова був перетворений на державний біосферний заповідник загальною площею 33308 га.
БІРЮЧИЙ ОСТРІВ
Це південна частина Федотової коси у західній частині Азовського моря. Від материка острів відокремлює Утлюкський лиман. Довжина суші приблизно 20 км, найбільша ширина – 5 км. На північно-західному узбережжі є кілька мілководних бухт і лиманів. Берегова лінія нагадує тропічні курорти: бірюзова вода, білосніжний пісок. Людей небагато, адже потрапити на острів можна лише морем, тому кругом чисто.
Назва Бірючий перекладається як Вовчий (від тюрк. – самотній вовк). Утім, вовків на острові немає, основні тутешні мешканці – олені, завезені з Асканії-Нови. Водяться також антилопи, зайці, лисиці, єнотоподібні собаки, фазани. На території острова створений Азово-Сиваський національний парк. Його адміністрація регулює екскурсійну діяльність на острові.
ДНІПРОВСЬКИЙ ЛИМАН
Мені його показали в Білозерському районі Херсонщини. Устя великої річки, що впадає в Чорне море, без перебільшення – перлина краю. Блакитна водяна гладінь, що простягається до обрію, зачаровує погляд. Довжина водойми – понад 55 км, ширина – до 17 км. Від моря лиман відокремлений піщаною Кінбурнською косою. Береги вкриті пагорбами сипучого піску (кучугурами), серед яких ростуть невисокі дерева та кущі, що дають приємну тінь. У солонуватій воді живе 50 видів риби, у тому числі білуга, осетер, севрюга. У погожі літні дні узбережжя окуповують рибалки й не тільки вони. З обласного центру приїжджають на пікніки мешканці міст. Дніпровський лиман вважається у регіоні зоною сімейного відпочинку.
СИВАШ
Є унікальною системою мілководних заток, яка відокремлює Херсонську область від Кримського півострова. Сиваш відрізаний від Азовського моря косою Арабатська стрілка, від Чорного – Перекопським перешийком. Вузька Чонгарська протока ділить його на східну та західну частини.
Через мілководдя (не глибше 3 м) улітку вода Сиваша, прогрівшись на сонці, випаровується, через що береги вкриті товстим шаром солей. Через особливе стратегічне розташування Сиваш нерідко ставав ареною спецоперацій під час війн. Так, у листопаді 1918 р. загони Нестора Махно форсували Гниле море й увірвалися на Литовський півострів, де розгромили війська барона Врангеля.
У давні часи по дорозі в Крим мало який автомобіль проїжджав Чонгарський перешийок без зупинки. Заворожені незвичайними краєвидами численні туристи робили фото на пам’ять. Але й сьогодні ця дивовижна природна система є надбанням нашої країни. Сиваш вартий того, щоб побувати на його берегах.
ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ
Так називають найбільший піщаний масив у Європі неподалік м. Цюрупинськ. Піщана арена близько 15 км у діаметрі складається з вкритих деінде рослинністю барханів висотою до 5 м. Напівпустеля утворювалася у низинах Дніпра в XVIII-XIX ст. у результаті масового безконтрольного випасу худоби, яка знищила рослинність, що скріплювала піски, а також унаслідок майже повної вирубки дерев. Надалі поширення пустелі було зупинене завдяки великим масивам соснового лісу, висадженого по всьому периметру. Зараз ці ліси вважають найбільшими у світі штучними насадженнями. Їх площа – 150 тис. га.
Олешківські піски унікальні, а тому привабливі. Тут часто спостерігаються міражі та інші природні явища, властиві пустелі: попелястий захід сонця, бархани-кучугури, що співають на вітру. Неподалік с. Пролетарка обладнано оглядовий майданчик для туристів. Однак без спеціальної підготовки та спорядження заглиблюватися у піски не варто. З пустелею не жартують.
ВИННИЙ ЗАВОД КНЯЗЯ ТРУБЕЦЬКОГО
В Європі активно розвивається винний туризм – різновид туризму гастрономічного. В Україні ініціатором цього напряму є виноробне господарство в с. Козацьке на Херсонщині. Тут поставили за мету не лише створити найкраще українське вино, а й відновити унікальний історичний об’єкт – замок-шато князя Петра Трубецького.
Виробництво вина почалося у Козацькому наприкінці XIX ст. За наказом князя над Дніпром висадили лози винограду групи Піно, Рислінг, Аліготе й Каберне. Трубецький створив виноробне господарство повного циклу: виноградники – виробництво – підвали для витримки вин. Винзавод виробляв білі, червоні, сухі, міцні, десертні вина. Найкращі сорти одержали Гран-прі на всесвітній виставці в Парижі у 1900 р., а в 1902-му виробник отримав першу премію у Санкт-Петербурзі.
У радянський час завод був перетворений на радгосп, однак продовжив традиції виробництва вин за класичною технологією. Найпопулярнішими марками залишаються «Оксамит України», «Наддніпрянське», «Перлина степу».
У 2005 р. на винзаводі було проведено масштабну реконструкцію. Сьогодні в його асортименті ординарні, витримані, марочні та преміум вина. На території заводу та замку-шато проводять екскурсії та дегустації.
Ольга НАГІРНЯК.
