Понад рік життя у великій загарбницькій війні. Сусідня держава вирішила, що Україні не місце на цій землі, і вона від 2014-го нищить тут усе живе. Та попри все мусимо вижити і вигнати назавжди окупантів із української території. Мусимо захищатися, триматися, мусимо працювати, творити. Усе — задля нашої Перемоги. Богдан БЕНЮК, відомий актор театру та кіно, народний артист України, професор, віднедавна — директор–художній керівник Київського академічного драматичного театру на Подолі (призначений на період дії воєнного стану), тримає міцну оборону на своєму, мистецькому, громадянському фронті.
ПРО КУЛЬТУРНИЙ ФРОНТ І МОТИВАЦІЮ
Наш культурний, театральний фронт нічим не відрізняється за значимістю від того фронту, де хлопці на передовій є. І дуже важливо розуміти, усвідомлювати, що тут, у тилу, маємо потужно працювати — з подвійною, а то й більшою силою. Аби хлопці відчували, кого і що вони захищають — який народ, яку культуру, навіщо, задля чого ризикують своїм життям. Це — наш обов’язок. От і все. Й оця мотивація повинна бути в кожного, хто сьогодні не тримає в руках зброю. Ця мотивація повинна нас і рятувати. Маємо розуміти, що війна — не швидкоплинна. Так не сталося і не станеться, як раніше думали: що то — до осені все закінчиться, то — до весни. На жаль, вона буде довгою. Це — війна на виживання.
ПРО СИЛУ УКРАЇНСЬКУ
І сила українська в тому, що в нас почалася абсолютна згуртованість. Це є надзвичайно важливим моментом. Звісно, в перші дні вторгнення різне було, і в нас залишається ще багато питань, зокрема, стосовно того, чому ворог так швидко просувався в перші дні по українській території, без пострілів беручи деякі населені пункти. Але відповіді на всі «чому» шукатимемо вже після того, як Перемога буде. Тоді знаходитимемо «кротів», зрадників, колаборантів, яких у нас повно, на жаль. Відповісти повинні й ті, хто абсолютно байдуже поставився до попереджень іноземних розвідок про ймовірне вторгнення росії в Україну. Одне слово, на справжніх українців, справжніх патріотів, котрим болить майбутнє нашої країни, чекає ще багато роботи. Легко не буде.
ПРО НАЦІЮ
Ми нація, яка себе зараз вибудовує. Тому що ті 52 мільйони, які залишилися тут після розпаду радянського союзу, а зараз їх уже 40, а то й менше, — не значить, що ми всі абсолютно є такою єдиною нацією. Тут ще маємо багато роботи. Насамперед потрібно церкву зробити єдину. Забути про існування московського патріархату. Тих попів, які є і на західній Україні, зокрема і на моїй рідній Івано-Франківщині, що працюють у московському патріархаті, вигнати геть із України, нехай їдуть до росії, на лісоповалах працюють. А матимемо Єдину Церкву — це буде величезне згуртування нації.
ПРО ТЕАТРАЛЬНИЙ РЕПЕРТУАР
Треба пробувати все: і класику, і нову драматургію. Ніхто не може сказати, що роби тільки так, і це буде правильно, це буде вдало. То є мистецтво, воно не має рамок, воно мусить робитися, творитися в тих речах, про які ми зараз навіть не підозрюємо, що можемо їх отримувати.
Театр мусить відображати те, що зараз відбувається з нами. І чим швидше з’являтимуться якісні твори про це, тим краще буде нам усім.
Повну версію порадницької гостини з Богданом Бенюком можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 16 березня 2023 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
