Важко уявити сучасну українську сцену, де б не лунали пісні Вадима Крищенка. Ліричні, патріотичні — всі достойні, всі збуджують думку, беруть за душу, звеселяють, розраджують, а нерідко й змушують серце стискатися від болю — за Україну, за нас, українців. Поезія Вадима Дмитровича — то порада чи не кожній людині: як жити, як любити, творити, чим дорожити…
Цей чоловік завжди приємно дивує не лише своєю неспинною творчістю, а й активністю у житті. Він завжди у щоденній дорозі — буденній, творчій.
А скільки українського цвіту — що на сцені, що в залі — збирають його творчі вечори! Ось і цього разу, за кілька днів, 7 квітня до Національного палацу «Україна» зберуться ті, хто залюблений у пісню відомого українського поета, пісняра, народного артиста України Вадима Крищенка, котрий 1 квітня відзначає свій 84-й рік народження. Многая літа вам, Майстре!
ПРО ЖИТТЯ І ПІСНЮ
Прийшло як одкровення оце зізнання пізнє.
З душі воно не хоче йти у забуття.
Життя, бува, невчасно спинити може пісню.
Але, бува, що й пісня продовжує життя.
Оце перед вами саме той поет, якому пісня продовжує життя. Бо літ мені наміряно багато, і хтозна, якби не творчість, чи був би ще поміж вас. А так бажання жити, творити є, і це, мабуть, найсуттєвіше, й саме це веде у день завтрашній.
Хоч життя моє, і ви це знаєте, не було легким… Величезна проблема з молодшим сином не раз підкошувала сили… Але моїм спасінням завжди була пісня. Так і нинішню програму свою концертну назвав — «Спаси мене, пісне». Давно я пригорнувся до неї. Дехто з поетів ображаються — не називайте мене поетом-піснярем, просто — поет, бо я ж високу поезію пишу! Мені байдуже, як називають. Та знаю: хоч би яким великим був поет, він хоче, щоб бодай один його вірш став піснею. І коли відходить у вічність творча постать, гарно, коли можна сказати про людину добре слово її знаковою піснею. Так прощалися з моїм другом Борисом Олійником — звучала «Пісня про матір», а коли Віктор Баранов відійшов — вшанували пам’ять його чудовою піснею «До українців». Ніщо не може пісню замінити.
ПРО КОНЦЕРТ В «УКРАЇНІ» ТА ЙОГО УЧАСНИКІВ
Усі, хто виходитиме того дня на сцену, мої друзі, виступатимуть безкоштовно, як і пісні для них пишу. Будуть знані: Оксана Білозір, Іво Бобул, Павло Дворський, Іван Попович, Степан Гіга, Наталя Шелепницька, Алла Попова. Співатимуть мої учні, кого піднімав. Пригадую, колись привів до вас юного співака, про котрого мало хто чув, і ви зробили з ним порадницьку гостину. А зараз він підкорює Європу, нині з великим успіхом іде його рок-опера в Об’єднаних Арабських Еміратах. Михайло Брунський, про якого мова, вже заслужений артист України. Знаєте, багато людей захоплені його неймовірним голосом. Хочу згадати ще одного свого вихованця, котрого ви теж свого часу підтримали. Голос у заслуженого артиста Дмитра Андрійця — дай Боже! Головне, аби лишався собою, не намагався бути схожим на когось, адже його люблять таким, яким є. Відкриттям вечора стане прекрасний гурт із Івано-Франківська «Будьмо!» Ці чудові четверо хлопців просто зачаровують своїм співом. Відкрив талант я в головного режисера цього концерту Марини Коломієць, яка гарно переспівує пісні Раїси Кириченко. Багато хто пробує те робити, але Марині, як на мене, вдається найкраще. Моїх пісень уже 6 заспівала. Цікавий і жіночий гурт «Червоні маки». Вони не мали репертуару, зробив їм, не всі пісні нові, деякі з тих, що давно не звучали, а дівчата вдихнули в них нове життя.
ПРО СИЛИ І НАТХНЕННЯ
Згадую незабутнього Дмитра Михайловича Гнатюка. В останні роки життя він уже не мав сили співати, але, бувало, їздив з нами. «Чи не важко? — питав у нього. — Це ж дорога, чекання виходу на сцену, повернення додому серед ночі…» А він: «Вадиме, ти знаєш, здавалося б, зовсім кволий, а виходжу на сцену, дивлюсь на людей — і чимось таким наповнююся, що стаю зовсім іншим, жити хочеться!»
Я не той поет, що сидить у кабінеті й пише. Хоча й не так часто виходжу на сцену, як інші. Хіба коли треба когось представити, або пісню мою, яку виконують, інколи читаю поезію. Але енергетика залу — наче терапія найвищого ґатунку. І це мене підтримує. На жаль, не можу вже так швидко йти по життю, багато їздити. Але принаймні торік разів 4–6 далеко за межами України побував. І головував у журі, й на сцені виступав — люди тішилися, стояли в черзі за автографом.
Молю Бога, аби не гірше. І чого не у 85, а на 85-му році життя роблю цей концерт? Бо ще, слава Богу, можу вийти на сцену, адже боюся дожити до того, коли виводитимуть попід руки.
Один мудрий чоловік сказав: «Не живіть учорашнім. Не живіть завтрашнім. Живіть сьогоднішнім». Оце й хочу передати вашим читачам: живіть днем сьогоднішнім.
ПРО ДРУЗІВ
Багато вірних і достойних друзів, на жаль, уже покинули цей світ. Маю, звісно, кількох людей, котрим можу довіритися, але друзів не може бути багато. Та мені хочеться посміхатися всім людям. Добре мати не тільки друзів, а й просто гарних знайомих, зустрічам і спілкуванню з якими завжди радієш. Але раджу не витрачати свій дорогоцінний час на не цікавих вам людей, на порожні розмови, які ще й енергію відбирають.
ПОБОРНИКИ ВКРАІНИ
Де ви, поборники Вкраїни,
Де вас знайти, де вас узять,
Хто без лукавства і гордині
Уміє честь свою тримать?
Невже перевелись достойні,
Хто совість крізь роки несе?
Невже за долари сьогодні
Купити можна всіх і все?
Усе не ті, якісь
байстрята —
Їх родовід шукать дарма.
Брехні насіялось багато,
А правда не зійшла… Нема.
Все гроші, гроші, грошенята,
Хоч вкрали торби немалі…
Вони миліш їм мами й тата
І честі рідної землі.
Де той, хто набереться
сили
Розвіять кривди холоди?
Дозволь, Вкраїно,
попросити —
Шевченка ще раз народи!
Друковану версію інтерв’ю з Вадимом Крищенком можна прочитати в номері «Порадниці» від 28 березня цього року,
Відеоверсію – переглянути на нашому ютуб-каналі за вказаним посиланням:https://youtu.be/hJL3Y_Vo6z4
Автор та керівник проекту
Тетяна Власюк.
