Напевне ж зайве нагадувати, що діти потребують нашого піклування, любові повсякчас і повсякденно. І кому як не нам, дорослим, нести відповідальність за їхнє дитинство, за те, якими прийдуть з нього у дорослий світ, нами ж створений. Що маємо робити, аби він ставав красивішим, справедливішим, гармонійнішим? Люди, котрі щоденно, безпосередньо близькі до дітей, знають відповіді на ці питання. І не лише вчать інших, а й самі прагнуть додавати світові краси та гармонії. Директор видавництва дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович, — саме з таких.
Хто має дітей, той, без сумніву, високо поціновує роблене Іваном Малковичем, котрий зумів підшукати ключик до маленьких сердечок. Його книжки — розумні і яскраві — є неодмінним атрибутом виховання у тих родинах, де піклуються про духовний світ дитини. Знані і читані вони не лише в Україні. Казковий кораблик «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» дістався вже і близьких та далеких берегів зарубіжжя.
ПРО КНИЖКУ
Неможливо насильно привчити дитину до книжки. Неможливо це й у тій родині, де вона ніколи не бачила батьків із книжкою у руках. Коли дитина не бачить, що батьки читають, вона може й не підозрювати, що читання — це приємно, це прекрасне проведення часу. А ще і в школі можуть відбити охоту до читання, якщо вчитель не зуміє відкрити учням книжковий світ.
Своїми книжками я намагаюся підкреслювати, що світ гарний, піднімати дітей естетично вище. Бо, на жаль, є кому й опускати їхній смак, довкола стільки охочих нав’язувати дітям псевдоцінності. Дивне твориться щось у світі. Тому важко самовиражатися, не почуватися самотнім. Але дуже важливо творити цю ілюзію і найголовніше — творити добрими справами. Кожен із нас намагається довести цінність свого існування, то чи не ліпше виділятися, самовиражатися через добро, через красу. Знову згадую Папу Римського Іоанна Павла II, його прекрасне звернення до митців. Він говорив, що мусимо давати світові красу, показувати, розкривати її, щоб не притемнювалася вона тими не найкращими силами, що володарюють нинішнім світом.
ПРО МОВУ
Звичайно, я міг би заробляти більші гроші. Якби видавав в Україні російськомовні книги, як мене підштовхують до цього всі дистриб’ютори, мав би додатковий річний обіг у 2–3 млн. грн. З фінансового боку це чудово. Але доки в Україні українська мова перебуває в ролі бідної Попелюшки, ніколи на це не піду. Мені набагато важливіше, коли завдяки моїм книжкам декілька десятків тисяч українців щороку вперше в житті купують і читають україномовну книжку: якість — велика сила! Книжка має бути гарна у всьому — у тексті, в малюнку, в дизайні і поліграфії.
ПРО ДІТЕЙ
Спілкуючись з дітьми, ми не повинні боятися трішки побути клоунами у доброму розумінні. Мусимо нагнутися до дитини — інакше не почує, усміхнутися щиро, підіграти. А дитина, може, знає більше за нас, бо вона бачить травичку, а ще їй легше голівку до неба підняти. Справжність людини найперше, можливо, й проявляється у ставленні до дітей. Ця риса не буває залежною від ситуації, співрозмовника — чи то дитина перед тобою, чи хтось дорослий, від кого ти залежиш.
ПРО ЖИТТЯ
В Еклезіаста провідним рефреном звучить, що все марнота, що вже все було у цьому світі, нічого немає нового. Але є одне добро, благо: коли людина пожинає плоди своєї улюбленої праці. Дуже радий був колись натрапити на такі слова. У цьому плані я абсолютно щаслива людина: маю улюблену працю, умію і люблю це робити, насолоджуюсь її плодами.
Червень, 2006 рік.
Повну версію порадницької гостини з Іваном Малковичем можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор та ведуча проекту
Тетяна Власюк.