Грози весняні – після Благовісника

Одразу після свята Благовіщення Пресвятої Богородиці церква відзначає Собор Архангела Гавриїла (8 квітня). Народні назви — Благовісника (бо саме він сповістив Діві Марії благу вість, що та народить Сина Божого), Гаврила. Його, які святих Архістратига Михаїла та Пророка Іллю, вважали громовержцем–покровителем блискавок та грому, зокрема весняних. Отож «щоб Гаврило хати не спалив», усіляко намагалися задобрити святого, насамперед молитвою, суровим постом.
Аби захиститися від стихії («гніву Божого», «кари Божої»), запалювали страсні свічки, які освячували у Чистий четвер, або стрітенські свічки-громниці, обкурювали хату свяченим зіллям, кропили помешкання йорданською водою.
За спостереженнями наших предків із приходом Благовісника щодня можна було очікувати блискавки та грому. Головне, щоб гриміло не на голі дерева, бо рік буде голодним, без урожаю.
Вважали, що перші весняні грози пробуджують землю від тривалого зимового сну. Це вже прийшла пора ранньої сівби яровини, зокрема вівса, ячменю. Тому у деяких етнографічних регіонах України на церковне свято Собору Архістратига Гавриїла селяни несли до храму по жменьці добірного насіння зернових культур, освячували, а потім, «щоб добре родило», перемішували його з посівним зерном. Також просили священика благословити на сівбу.
Тарас ЛЕХМАН.