Християни східного обряду 4 грудня святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці Діви Марії.
Її батьки Яким та Анна довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю присвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася у них донечка Марія. Коли дівчинці виповнилося 3 роки, її привели до Єрусалимського храму. Первосвященик зустрів Марію у храмі і повів у приміщення, до якого заходив лише сам із жертовною кров’ю. Відтоді дитини жила в храмі, творила богоугодні справи, вивчала Святе Письмо.
На сході України й досі зберігся звичай святити воду в ніч перед Введенням. Для цього ставили глечик із водою просто неба. Добре, коли воно було всіяне зорями.
Свято Введення в давнину було пов’язане з початком нового року, а згодом злилося з циклом християнських свят. Вважалося дуже важливим, хто першим цього дня увійде до хати («перший полазник»). Насамперед очікували хлопчика, ще краще – вродливого юнака із грішми в кишені. Такий гість особливо бажаний, коли у сім’ї на виданні були дівчата. А жінок до хати не пускали й нічого не позичали.
До Введення можна було працювати на землі, а від Введення до Благовіщення – ні. Бо земля також має відпочити, набратися сил. Оскільки це велике церковне свято, то заборонена була будь-яка важка фізична праця, навіть побутові роботи (крім догляду за худобою). Стверджували: хто на Введення буде прати білизну, накличе бурю на своє поле…
Тарас ЛЕХМАН.
