Скільки разів життя доводило: якщо дуже чогось прагнути — неодмінно здійсниться. Звісно ж, якщо прагнути активно й цілеспрямовано. Захотів, наприклад, хлопчина з Полтави вступити до Київського національного університету імені Шевченка — вступив; захотів стати телевізійним журналістом — став ним, не завадила тому й перерва у навчанні для служби в армії. Та й не просто став тим журналістом, а вже не один десяток років залишається одним із найпомітніших, найхаризматичніших телемедійників в Україні. Більше того, його вже називають легендою вітчизняного телебачення, а студенти Інституту кіно та телебачення втішені, що мають такого викладача.
Життя по-різному поверталося до нього — і сонячними, і сірими, і чорними боками. Багато на що інший просто махнув би рукою. Але він десь брав сили, аби не сходити з активної життєвої дистанції, долаючи її ще з більшим завзяттям. Отож і бачимо його знову й знову в нових проектах, де, як завше, близький до людей, працює задля них.Костянтин Грубич, відомий український тележурналіст, лауреат Національної премії «Телетріумф», телеведучий на каналі 1+1, кулінарний блогер, за своїми професійними, життєвими клопотами знайшов час і для порадницької гостини.
ПРО ТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА
Формування позитивного середовища значною мірою залежить і від тата й мами, атмосфери в родині, від того, під якою зіркою ти народився, яким є сам, твій світогляд. І що більше буде небайдужих, позитивно налаштованих людей, то більшими будуть кола позитиву, добра, любові, що розходитимуться довкола. І мені здається, що завдання журналістів — таких відшуковувати. А вони є скрізь, навіть, здавалося б, у депресивному, нещасливому середовищі. Чому дуже бідні матеріально народи, скажімо, Кампучії, Індонезії, Таїланду, за Міжнародним індексом щастя займають вищі позиції, ніж жителі значно багатших країн? Тому що життя сприймають по-іншому, радіють кожному дню. Вони — як діти. Ну, ми трішки інші… Але не треба занадто бідкатися, тільки погане бачити. От хочемо бути щасливими — будьмо ними. А ще кожен має робити свою роботу і в ній знаходити задоволення.
ПРО РОЗКІШ БУТИ СОБОЮ
Це розкіш — бути собою. Я щасливий, що з роками мені не треба комусь щось доводити. Насолоджуюсь моментом, що просто є собою. Хтозна, чи раніше міг би відмовитись від якоїсь роботи, а цього літа перебирав, коли мені кілька каналів робили пропозиції. Бо розумію, що займатимуся лише тим, що подобається. Раніше робив би те, за що гроші платять, бо дітей треба було годувати. Це, повірте, насолода — бути собою. І — нагорода.
ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Мовне питання мало бути вирішеним ще у 1991 році, коли здобули незалежність. Треба було раз і назавжди розставити крапки над «і». А тепер спостерігаємо постійні спекуляції. Не можна перегинати палицю, як дехто, але й бути байдужим не можна. Як на мене, потрібна політична воля. Щира, а не під якусь подію, під вибори. Українці ніколи не мали справжньої державності, століттями змушені були виживати, але ж мова збереглася! А тепер маємо всі умови, принаймні юридичні, щоб її захистити. Не треба нею лякати. Я завжди дотримуюся принципу україномовності. Якщо будемо гарно, природно говорити українською, показуватимемо приклад іншим, то, може, це когось надихне.
ПРО КУХНЮ І ПРО УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩ
Я люблю готувати, особливо не з необхідності, а для душі.
Інколи сам вигадую рецепти, маю безліч кулінарних книжок, читаю їх, як романи. Люблю рецепти з історією. Якщо можу це зробити — готую.
…Ми одним борщем можемо світ завоювати. Японська кухня онде яка багата, а всі знають переважно суші. А з італійської — піцу. Наш борщ теж може стати потужним брендом у всьому світі.
ПРО ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ
Це культура, виховання. Бо пропагуємо, наприклад, що не можна біля школи продавати слабоалкогольні напої, і тут же за парканом ставимо кіоск, де все це школярі можуть купити. А що таке слабоалкоголка? Це проблема глобальна, не тільки наша. Батькам ніколи займатися дітьми. А треба знаходити час, пояснювати, аби не їли того, сього. Однаково їстимуть, але хоча б не перед вами й не так багато. Це робота, але ніхто за нас її не зробить. Не хочете самі заморочуватися зі здоровим харчуванням, то принаймні дотримуйтеся принципу «всього в міру»: менше соленого, смаженого, кондитерки, куди як додавали, так і додають транс-жири. У нас це ніби дозволено законом, а те, що вони шкідливі для здоров’я — то, мовляв, нехай кожен робить вибір. Ніхто ж нікого не примушує.
ПРО МИСТЕЦТВО ЖИТТЯ
Бути самим собою. Це і вгадати свою професію, бути щасливим у тому, що робиш. Мистецтво життя — це радість, те, що інших дивує і надихає. Інакше то вже не мистецтво, а просто буття, фізіологічний процес. Мистецтво життя — дар, не кожному даний. Це коли твоє життя помітне і від цього добре не тільки тобі, а й комусь іншому.
Повну версію порадницької гостини можна вже прочитати у свіжому номері «Порадниці» від 1 листопада 2018 року.
Скорочену відеоверсію можна буде переглянути за кілька днів на нашому ютуб-каналі.
Автор та ведуча проекту
Тетяна Власюк.
