Скільки щедрот, бува, посилають природа, доля, господь людині, вділяючи їй і таланту, і розуму, і серця. Й дари ті стають ще ціннішими, ще значимішими, коли може вона поділитися ними з іншими. Цей молодий чоловік і є саме таким щасливцем. Талановитий і високопрофесійний, вишуканий і романтичний, серйозний і незалежний, без нього важко уявити сучасну українську естраду, в якій зайняв своє власне місце, будучи ще зовсім юним. А нині він, Олександр Пономарьов, — народний артист України, «срібний» голос України.
ПРО ЗІРОК
Зірка — дуже абстрактне поняття. Для мене набагато важливіше не те, як називають, а те, що мною зроблено і робиться у мистецтві. Нехай і не називають зіркою, а просто людиною, котру поважають, голос, пісні якої подобаються чи не подобаються іншим, — байдуже. Не те важливо, скільки у тебе радіо- чи телеефірів, на яке місце у хіт-параді тебе хтось поставить, а справді те, скільки людей приходить до тебе на концерти — тут, у Києві, чи інших містах України.
Колись, по молодості, я критикував художні ради, що існували за часів Радянського Союзу. А тепер думаю, що насправді вони були потрібні. Та й нині непогано було б, аби якась група поважних, талановитих людей аналізувала те, що має з’явитися на сцені, чи потрібна така музика, чи ні. Це хоч якось би відсіювало той непотріб, що засмічує сьогодні ефір.
Так у нас склалося, що коли хочеш стати зіркою, то грошей, умілого продюсера достатньо для здійснення цього бажання, байдуже, співаєш ти чи ні. А це, м’яко кажучи, погано. Тому, як на мене, час від часу треба вдаватися до профілактичних заходів у вигляді живих концертів. Здається, в Китаї хочуть запровадити відповідальність за спів під фонограму.
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ САМОПОВАГУ
Про яку національну самоповагу, скажімо, можна говорити, якщо більшість наших виконавців, народжених в Україні, співають російською мовою тут, вдома. А чи багато з’являється у нас нових колективів, що співають українською? Навіть ті артисти, які раніше не цуралися рідної мови, почали російською співати.
Отож немає підстав говорити, що хтось захищає це мистецтво або намагається робити його модним, потужним серед молоді. Принаймні таких людей дуже й дуже мало.
ПРО ТАЛАНТ
Кожна людина має талант і повинна його відшукати. У Біблії пишеться, що коли ти не знайшов свій талант — ти грішник; коли ж знайшов і не реалізував — двічі грішник.
Мені здається, найголовніше, що можуть зробити для своїх дітей батьки, — це не купу грошей дати, а інструмент, що допоможе їх заробляти своєю головою, своїм талантом. Тобто спочатку допомогти талант знайти, максимально розвинути і реалізувати.
ПРО ПОЛІТИКУ
На сучасному етапі хочеться кардинальних змін в українській політиці, і я вже неодноразово говорив про це, в тому числі на різних політичних шоу. Чому я, артист, переймаюся цим? Бо, як і всі люди, залежу від політики, моя робота від неї залежить. Адже коли фінансова, економічна, політична кризи — маю менше концертів, менше з колегами грошей заробляємо, які можна було б вкладати у творчість. Люди втрачають роботу, багато звільнень, немає впевненості у завтрашньому дні. Я хочу це змінити. Яким чином можна це зробити? Треба до влади молодих людей, які не думатимуть про те, як, де та що вкрасти за час перебування у парламенті, а про те, як країну з кризи вивести, робочі місця створити для тих, хто сьогодні опинився на вулиці, шукати ринки збуту для вітчизняних виробників.
Січень, 2009 рік.
Автор і ведуча проекту
Тетяна Власюк.
