Право на відпустку мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ст.2 Закону України «Про відпустки»), нагадують у Мін’юсті. Це право поширюється не лише на громадян України, а й на іноземців та осіб без громадянства.
Коли виникає право
У перший рік роботи право на щорічну основну відпустку повної тривалості виникає після шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві (ст.10 Закону України «Про відпустки»).
Разом із тим, окремі категорії працівників можуть отримати щорічну відпустку повної тривалості раніше. До них, зокрема, належать:
— жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
— жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
— особи з інвалідністю;
— працівники віком до 18 років;
— чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
— особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців;
— працівники, які працюють за сумісництвом;
— працівники, які навчаються та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів чи виконання інших навчальних робіт;
— працівники, які мають путівку на санаторно-курортне лікування;
— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
— інші категорії працівників, визначені законодавством, колективним або трудовим договором.
Тривалість
Відповідно до частини першої ст.6 Закону України «Про відпустки» мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.
Для окремих категорій працівників законодавством встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки. Зокрема для:
— педагогічних і науково-педагогічних працівників — до 56 календарних днів;
— державних службовців — 30;
— осіб із інвалідністю I та II груп — 30;
— осіб із інвалідністю III групи — 26;
— працівників віком до 18 років — 31 календарний день.
Сезонним і тимчасовим працівникам щорічну відпустку надають пропорційно до відпрацьованого часу.
Щорічні додаткові
Їх надають за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці та в інших випадках, передбачених законом.
Загальна тривалість щорічної основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Як надають щорічну
Відповідно до чинного законодавства, черговість надання щорічних відпусток визначається графіком, який затверджує роботодавець з урахуванням інтересів працівників.
Про дату початку відпустки роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.
За домовленістю працівника і роботодавця щорічна відпустка може бути поділена на частини. Основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів.
Особливості надання під час воєнного стану
На період дії воєнного стану порядок надання відпусток визначає ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 19 травня 2026 року №3-р/2026.
У цей час роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки 24 календарними днями. Якщо тривалість такої відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, невикористані в період воєнного стану дні відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану.
Водночас, згідно з Рішенням КСУ, у працівників віком до 18 років та осіб із інвалідністю навіть під час воєнного стану зберігається право на оплачувану щорічну основну відпустку мінімальної тривалості, гарантованої законом (для працівників віком до 18 років — 31 день, у осіб із інвалідністю I та II груп — 30, у осіб із інвалідністю ІІІ групи — 26).
Крім того, роботодавець може відмовити працівнику у відпустці, якщо той залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення або виконує мобілізаційне завдання (замовлення). Виняток становить відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надання яких є обов’язковим відповідно до законодавства.
За заявою працівника роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст.26 Закону України «Про відпустки». Її тривалість визначається за домовленістю сторін.
Працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу ВПО, роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати на строк, зазначений у заяві працівника, але не більше 90 календарних днів.
За сімейними обставинами та з інших причин за угодою сторін може бути надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів на рік (ст.26 Закону України «Про відпустки»).
Важливо. У мирний час законодавство забороняє ненадання працівникові щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль. Проте під час дії воєнного стану ця норма не застосовується.
