Його цікаво було слухати, хоч де б виступав — з високих наукових трибун, в аудиторіях чи просто перед телеглядачами. Велика розкіш була з ним спілкуватися — він мудрий, доброзичливий та відкритий. А ще настільки працездатний та енергійний попри свій солідний вік. Його сил, енергії, знань, величезного досвіду вистачало на активне наукове, публічне, культурне життя. Він не байдужий до всього, що здатне згармонізувати світ. У його робочому кабінеті можна побачити власноруч намальовані акварелі. Його називають найсвітлішою головою України. І разом з тим не вважає за неможливе спуститися з філософських вершин до буденного й розмовляти з людьми (причому і кількома основними європейськими мовами) не лише про сутність їхнього буття, світосприйняття, формування світогляду, а й про зовсім земні, буденні, кожному зрозумілі речі, як скажімо, про своє захоплення кулінарією.
Озираючись на минуле, аналізуючи сьогодення, вболіваючи за відродження цінностей, закликав до дбайливого збереження всього, що слугувало в нашій історії істині, добру і красі. У нього багато чому можна і треба повчитися.
Саме тому відомий український філософ, доктор філософських наук, професор, академік, директор Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, лауреат Шевченківської премії, кавалер орденів «За заслуги», Ярослава Мудрого і Почесного легіону (Франція), автор понад 100 наукових праць Мирослав Попович побував на порадницькій гостині.
ПРО ВИБІР і ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Насамперед найскладніший вибір — між тим, вибирати чи не вибирати загалом. Тому що більшість із нас не хоче вибирати. Ми стикаємося з цими проблемами і на виборах політичних, коли вибираємо керівництво, вибираємо друзів. Та й людина ж не універсальна істота, щоб одночасно бути скрізь і в усьому, скажімо, в усіх релігіях, сектах чи бути невіруючою. Якщо вибір є, то є і відповідальність. Якщо вибору немає, то й відповідати нікому. Отже, в цих ситуаціях люди мають почуватися безпечно. Держава повинна забезпечити їм спокійне життя.
Кажуть, що мета людини — розкрити свою сутність. Кожен із нас має те, що дійсно варто розкрити, а є таке, що його треба подалі заховати від людських очей. І коли Ніцше запитує: «Хто говорить у мені, коли я говорю?», він неначе апелює до багатьох «я», які сидять у мені. Тож хочу сказати: людина повинна зробити вибір вільний. Що таке свобода? Свобода — такий стан, коли кожен із нас свідомо робить себе. Він робить своє «я», знаючи, для чого. Він уміє заховати в собі гидоту глибше, щоб ніхто її не бачив. І вміє зробити добро людям так, щоб це було не напоказ, а дійсна реалізація його «я». Бо — не може інакше.
ПРО ВИХОВАННЯ
Треба, аби у людини був інтерес до книжки, загалом до культурного життя. Щоб ця дитина, скажімо, в міру своїх здібностей любила музику. Попсу любитиме обов’язково, нікуди не дінеться, але через цю попсу можна відкрити і велику музику. Потрібно завантажувати не тільки розум, а й людську душу, спонукати її до праці. Це єдиний, як на мене, правильний шлях. Окрім того, треба просто любити дитину. Якщо вона тільки дратує, то нічого хорошого не вийде.
ПРО КУЛЬТУРНУ ЛЮДИНУ
Культурна людина — це передусім людина особистої культури. Починати треба з себе і своїх взаємовідносин із навколишнім світом, з тими, хто вас оточує. Я знаю людей, яким нічого не варто огризнутися де-небудь в метро, когось штовхнувши, нагрубіянити. Але знаю і таких, що картають себе, коли комусь зробили прикрість. А дехто не картає. Це є культура насамперед. Так можна сказати: серед тих, із ким спілкуємося у нашому житті, є люди, яких ми любимо, є люди, яких ми не любимо і навіть ненавидимо. І це нормально. Не можна всіх любити. Але таких людей все ж менше, ніж тих, які нам нічого ані поганого, ані доброго не зробили, і яким ми нічого поганого і доброго не зробили. Це люди, до яких ми байдужі. Так-от, той, хто байдужий до всього світу (а більшість людей не мають з нами нічого спільного), є некультурною і нещасною людиною.
Лютий, 2011.
Повну версію порадницької гостини з Мирославом Поповичем можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор та ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
…10 лютого 2018 року на 88 році життя Мирослав Попович відійшов у засвіти. Світла пам’ять!
