Церковне свято Преображення Господнього на горі Фавор, яке відзначатимемо 19 серпня, одне з найулюбленіших для українського селянина. Не дивно! Адже це апофеоз його радості, підсумок важкої селянської праці.
Народні назви церковного Преображенського свята — Спас, Другий Спас, Яблучний Спас. Остання особливо виразно свідчить про його глибоку традиційність. Цього дня у церквах святять яблука, груші, сливи, виноград, мед, калачі з борошна нового врожаю, тобто все, що дарує працьовитому селянину літо та рідна земелька. А за пишністю і багатством убранства спасівський кошик нічим не поступається великодньому, хоч продукти інші.
Після церковної відправи й освячення плодів неодмінно пригощають одне одного фруктами, особливо дітей, старих самотніх людей, жебраків, провідують хворих, бо освячене яблуко завжди принесе користь, воно буває чудодійним, як і свячена вода. Головне — вірити в це.
На Спаса разом із фруктами несли до храму на освячення, як і на Маковія, мед, букети з квітів, трав, городніх рослин. Кожен вид освяченого зілля мав своє призначення. Волошками лікували від падучої, жару, відвар сон-трави пили від безсоння. Звіробій лікував шлунок.
За народними прикметами та фенологічними спостереженнями на Спаса літо зустрічається з осінню. Хоч насправді перше осіннє свято — Маковія. Цієї пори уже відчутні перші ознаки майбутніх холодів, принаймні нічні й ранкові роси стають холодними, відлітають у вирій лелеки, готуються до відльоту й ластівки, а деякі пернаті ще раніше покинули рідний край. Тому кажемо: «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас».
Тарас ЛЕХМАН.
