Хочемо поділитися набутком, яким пощастило свого часу збагатитися в незабутній подорожі редакційного колективу до Карпат. Відвідавши Берегівський виноробний край, ми познайомилися з одним із найтитулованіших і найцікавіших виноробів Закарпаття, членом єдиного в Україні Лицарського Винного Ордену імені Святого Венцела Карлом Карловичем Шошем, отримали уроки з культури спілкування з вином.
Перш за все з вином, як і з людиною, треба привітатися, познайомитися, поспілкуватися, оцінити його для себе, дати йому «познайомитися» з вами, щоб потім отримати від нього задоволення. Як кажуть старі винороби, – вину треба порадіти.
Певний час вино «стояло» в бочках, потім «лежало» в пляшках. Тож його обов’язково треба розбудити, наливши в фужер, порозмовляти з ним. Робити це дуже легко, розмішуючи по стінках фужера. Під впливом кисню у вині відбуваються певні біохімічні процеси, воно збуджується і набуває стану нормального спілкування.
Потім, так само, як і людині людину, вино треба роздивитися, адже, погодьтеся, досить часто ще зустрічають за одягом. Спочатку слід подивитися на поверхню, своєрідну плівочку, яка плаває на ній. Це залишки кісточкової олії. Якщо вона товстенька, жирненька, вирізняється з тіла вина, деколи залишає ще й специфічний віночок на стінках фужера, – це значить, що вино натуральне, не розбавлене, якісне. Якщо ж цього нема – це перший привід задуматися, що ж у фужері.
Далі опускаємо погляд нижче, на тіло вина: якого воно кольору, прозоре чи мутне, чи відповідає колір сорту, який налили. Якщо вино світліше – значить, розбавлене водою, темніше – зафарбоване.
Не зайве заглянути і всередину фужера, особливо, якщо вино відкривали штопором. Якщо побачили на поверхні якісь шматочки, то значить, що корок розкришився. Таке вино не варто пити, бо лише неякісне вино закривають неякісними корками. Це вже другий привід задуматися, що в бокалі.
І нарешті – вино треба понюхати. Нахиліть фужер – щоб аромат скупчився в одному місці. Ніс опустіть майже в фужер, відгороджуючись таким чином від сторонніх запахів. Звертаємо увагу на перший «нюх». Він може бути ягідним, фруктовим, квітковим, одним словом – винний. Але ні в якому разі не спиртовий. Варто внюхатися в аромат вина, кілька разів втягнути в себе, як казали старі винороби – вино нюхають гландами. Після 5-6 «нюхів» людина налаштовується на справжнє сприйняття цього диво-напою. Тільки після цього відчуєте справжній смак вина, і вже тоді надпиваєте його невеличкими ковтками, а п’єте коренем язика, бо на його кінці нема жодного смакового рецептора. Спочатку піднімаєте вино вгору, а звідти воно стікає на корінь язика, і, витримавши його там кілька секунд, лише тоді ковтаєте Якщо захочете побавитися вином, можете переливати його в роті направо, наліво, вперед назад. І на різних ділянках язика відчуєте різні напівтони смаку, а вже тоді ковтайте й отримуйте від вина задоволення.
Ось так можна справді відчути, що в помірний кількості вино є цілющим, лікувальним, а в надмірній – стає отрутою. І переходити цю межу – значить виявляти неповагу до божественного напою.
Справжнє вино – це досконалий витвір мистецтва, культуру поціновування якого ще треба розвивати в Україні.
Ольга ЛЕВИЦЬКА.
