Мало кого з правителів світу цього так шанували й любили за життя і сумували, прощаючись навіки. Та й чи казали комусь іще: «Хай Бог береже королеву!» не лише її піддані, але люди з різних країн?!
Цю честь здобула 70 роками правління, яке, за великим рахунком, стало служінням своєму народу, і тим, що привнесла у світ за далеко не безхмарну епоху, яку вже називають Єлизаветинською. Яскраву в усьому, від вчинків до капелюшків, Єлизавету ІІ неможливо було не помічати. Та для українців у ставленні до цієї cправді непересічної жінки чи не найвагомішим стало те, що вона показала себе справжнім другом нашої країни, нашого народу. Адже у британської королеви була краплина української крові, й вона знала про це. Прапраправнучка Ярослава Мудрого, звісно, не була українкою, але…
Генеалогічна ниточка від княжої доньки, королеви Франції Анни Київської, і княжої онуки, королеви Шотландії святої Марти, через покоління королів Франції, Англії та Шотландії – Валуа, Стюартів, Рюриковичів – пов’язувала її з давнім містом на Дніпрі. Доводилася родичкою й королю Льву Даниловичу, сину засновника Львова. Нюанси цього родоводу були відомі й британським урядовцям, тож їх програми візитів до Києва не раз передбачали екскурсію Святою Софією – величним свідком княжої доби, графіті на стінах якої підтверджують тяглість славетного князівського роду.
«Підтримання миру завжди було найважчою формою лідерства з усіх», – вважала Єлизавета ІІ. І хоч у наш час британські монархи не втручаються в політику й утримуються від політичних заяв, вона публічно взяла наш бік, заявивши: її уряд продовжуватиме тиск на росію, щоб та поважала територіальну цілісність та суверенітет України, і захищатиме демократію та свободу в усьому світі, у тому числі продовжуючи підтримувати український народ.
У березні 2022 року Великобританія оголосила про нову можливість еміграції для тих українців, які знайдуть собі спонсора, котрий зобов’яжеться на пів року надати житло. Натомість отримає від держави 350 фунтів компенсації за кожну особу, а сам біженець – трирічний доступ до ринку праці та медичного обслуговування.
Окрім щедрих пожертв британському Комітету з надзвичайних ситуацій, що займається допомогою українським біженцям, королева висловлювала й символічну підтримку, як-от прикрашаючи стіл синьо-жовтими квітами чи обираючи для публічного заходу синьо-жовтий одяг. Вбрання у цих кольорах мала й на урочистостях з нагоди ювілею перебування на троні, світлиною з яких монарша родина не випадково поділилася у своєму офіційному інстаграмі: світ розуміє ці знаки. А ми – пам’ятатимемо.
ДО ТРОНУ ГОТУВАЛИ ЗМАЛКУ
Дівчинка – первісток принца Альберта, герцога Йоркського та герцогині Йоркської, Єлизавети Боуз-Лайон, народилася 21 квітня 1926 року в Лондоні. Ім’я Елізабет Александра Мері Віндзор отримала на честь матері, прабабці по батьківській лінії королеви Александри, та бабці, королеви Мері.
Після зречення влади дядьком Едуардом, принцом Уельським, її батько став королем, а 10-річна Лілібет – так її пестливо називали вдома – наступницею на престол. Відтоді й готували до ролі королеви. Приватну домашню освіту, переважно гуманітарну, здобувала під керівництвом матері й гувернантки. Успішно опанувала кілька мов.
Читала підібрану матір’ю літературу. Із батьком спілкувалася на історичні й політичні теми. З 13 років брала уроки з британської історії та права.
Бомбардування під час Другої світової королівська родина пережила в Британії. «Маленькі принцеси не поїдуть без мене, я не залишу короля, а король ніколи не залишить країни», – відповіла матір на пропозицію евакуювати доньок.
Війна стала першим випробуванням для Елізабет. На одній зі світлин із сестрою Маргарет вона – з лопатою в руках і маленькими грабельками на плечі. Це знімок на згадку про «сади перемоги», ідею яких цьогоріч підхопили українці. У 14 років принцеса почне публічно виступати, у 18 – стане одним із 5 «державних радників», з правом виконувати функції короля за його відсутності чи недієздатності. З дитинства долучившись до скаутського руху, 1945-го Елізабет вступає до «Допоміжної територіальної служби». Вивчившись на механіка-водія санітарного автомобіля, отримує звання лейтенанта – і стає першою в історії монаршої родини жінкою, яка служила у війську. «Усе моє життя, буде воно довге чи коротке, буде присвячене служінню вам», – урочисто обіцяє принцеса британцям у свій 21 день народження. І дотримує слова!
ЇЇ ЕПОХА
Успадкувавши престол після смерті хворого на рак легень батька, у 27 років вона стане, за повним титулом, «Її Величністю Єлизаветою Другою, Божою милістю Королевою Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та інших своїх царств і володінь, Главою Співдружності, Захисницею віри». Отримає й повноваження Верховного головнокомандувача Збройних Сил, Лорда Острова Мен, Верховної управительки Церкви Англії, Герцогині Нормандії. Як очільниця Співдружності націй долучиться до правління Канадою, Австралією, Новою Зеландією, Південною Африкою, Пакистаном і Цейлоном. Коронацію у Вестмінстерському абатстві 2 червня 1953 року вперше транслюватимуть по телебаченню. Згодом стане найвпливовішим монархом, живим символом Королівства, яку британці поміж собою часто називатимуть просто «мама»…
На роки її правління припала холодна війна, фінансові кризи, Брекзит. Британія перестала бути імперією, але відновилася після Другої світової, увійшла до Співдружності Націй. Єлизавета ІІ першою з правителів задля збереження монархії ризикнула відвідати Австралію, Нову Зеландію, Фіджі, Індію, Пакистан і вперше за століття нанести візит прощення та примирення до Північної Ірландії. Її зусиллями престиж і популярність британської монархії було збережено, а 15 колишніх колоній – і зараз у складі Королівства Співдружності…
Жодні обставини не зупиняли її: «Коли життя здається важким, мужні люди не здаються і не визнають поразку. Вони починають ще рішучіше боротися за краще майбутнє». Радо зустрічаючись зі світовими знаменитостями – політиками й не лише, крок за кроком творила авторитет своєї країни і свій як монарха. Іще 1957 року вперше звернулася з різдвяною промовою в телевізійному форматі, відкрила для відвідувачів Букінгемський палац, дієво підтримувала темношкірих. Під її опікою було понад 500 благодійних, професійних і громадських організацій та військових об’єднань. Вважала й це часткою свого обов’язку – і радо дякувала тим, хто зробив вагомий внесок у процвітання британської нації.
«Єлизавета Тиха» – так назвав її один з істориків. Уникала виносити на люди особисте, та ніколи не була чопорною. З юності обрала допитливу, доброзичливу манеру спілкування. Давала раду стресам, залишаючись оптимісткою. Казала: «Ніхто з нас не має монополії на мудрість», – і все життя прагла саморозвитку. Багато читала, вивчала історію, цікавилася політикою, активно долучалася до подій життя, виховання нащадків монаршої родини. І хоч як часом критикували королівське сімейство, та саме королева стала для британців символом державної влади й стабільності. За час її правління змінилося 15 прем’єр-міністрів, яких вона затвердила, включно із першою жінкою на цій посаді Маргарет Тетчер, улюбленцем українців Борисом Джонсоном та новопризначеною Ліз Трасс.
Портрет однієї з найвпливовіших жінок століття – на британських банкнотах, а події її життя надихали письменників, режисерів і навіть садівників: іменем королеви називали нові сорти квітів, найчастіше – розкішні троянди…
КОХАННЯ ЖИТТЯ
Пригадуєте фото, на котрому вони дивляться одне на одного точно так, як на великій світлині за спинами – в далекій молодості? Елізабет відстояла право на щастя ще в юності, коли батьки хотіли знайти для неї іншого кандидата в чоловіки, тому що принцеса виявилася Філіповою сестрою в четвертих: мали-бо спільну прапрабабцю – королеву Вікторію. Уперше 8-річна Лілібет і 13-річний Філіп побачилися на весіллі однієї з принцес; удруге – на коронації її батька за три роки. Вирішальною стала екскурсія Королівським військово-морським коледжем у Дартмуті, яку люб’язно провів для королевської родини юний грецький принц, котрий проходив там службу. Відтак почалося листування, яке тривало і коли Філіп поїхав на фронт.
Із часом дівчина впевнилася: це саме її обранець! Хоча старший від неї юнак не одразу побачив у юній принцесі жінку. Та в липні 1947 року 21-річна спадкоємиця престолу офіційно побралася з 26-річним офіцером Філіпом Маунтбеттеном, а за 4 місяці у Вестмінстерському абатстві відбулося їхнє весілля. Довгий і щасливий шлюб тривав 74 роки. Для своїх чотирьох дітей – принца Чарльза, оголошеного в ці дні новим королем, принцеси Анни та молодших, принців Ендрю й Едварда, як і для людей у всьому світі, подружжя стало прикладом справжнього кохання. Взаємоповага й підтримка доточили їм віку, тож разом дочекалися внуків і правнуків.
Герцог Единбурзький завжди допомагав дружині нести тягар монаршої влади. Пішов з життя у квітні 2021-го, за 2 місяці до своїх 100 років. Кажуть, його останки перенесуть до меморіальної каплиці короля Георга VI у Віндзорському замку, де поховали королеву. «Сум – це ціна, яку ми сплачуємо за любов», – її слова.
ЗА ПРОТОКОЛОМ І ПОЗА НИМ
Яскрава в усьому, Єлизавета ІІ захоплювала своїм бездоганним виглядом. До ювілею правління в Інтернеті виклали добірку її публічних світлин, зроблених упродовж 70 років, на яких вона – в монохромних костюмах чи не всіх можливих відтінків. «Якби я носила бежевий (одяг), ніхто б не знав, хто я така», – її коментар. Під костюм щоразу підбирали не лише капелюшок, але й належну за протоколом парасольку, тож піддані та фотографи навіть з відстані завжди вирізняли свою королеву. Вбрання доповнювали брошка та перли – традиційна, з часів королеви Вікторії, прикраса жінок монаршої родини. А за допомогою сумочки з довгими ручками Єлизавета ІІ ще й подавала певні сигнали – приміром, що хоче пошвидше завершити розмову.
На відпочинку ж, коли належала самій собі та найближчим людям, могла перевбратися у підходящий для прогулянок одяг і шовкову хустину. Ніколи не вдавалася до «пластики», не боялася зовні відповідати своєму віку, майже не змінювала зачіску, обирала натуральний макіяж – і таки ж була гарною! А от відтінок її улюбленої помади «Balmoral», названий на честь шотландського маєтку, колись розробили спеціально до церемонії коронації.
Її секретами довголіття був усталений режим дня з повноцінним нічним сном, несприйняття цигарок, зважене, помірне харчування з мінімумом вуглеводів, у якому переважали страви з риби, курки, тушкованих і свіжих овочів.
Уранці, а потім ближче до вечора, чаювала; через годину – снідала. Мог ла дозволити собі солодкий десерт, любила джин і шампанське, відмовившись від них лише в останні роки, але знала міру в усьому. Її активний спосіб життя передбачав подорожі, церемонії, прогулянки зі своїми собаками порід коргі та доргі (помісь коргі з таксою).
Вміла водити машину – і двічі на тиждень з дитинства і до похилих років їздила верхи. Чудова спадковість (її мати прожила 101 рік) і невиправний оптимізм – усе це дозволило їй дожити до 96 років, відсвяткувавши з підданими 70-річчя правління. Цікаво, що все життя Її величність, звільнена від плати податків, сплачувала їх добровільно. А літні відпустки проводила в замку Балморал, де 8 вересня зупинилося її серце. Там вона завжди насолоджувалася шотландськими танцями. Справді, її життя було яскравим…
Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
