«Я не можу змиритися з думкою, що життя минає так швидко, а я не живу по-справжньому». Напевне ж багатьом із нас знайоме і зрозуміле ось таке нарікання відомого письменника Ернеста Хемінгуея на швидкоплинність та несправжність життя. Бо й справді, з роками час набирає шаленої швидкості, тим самим позбавляючи людей можливості заглиблюватися у свої думки, почуття, слова та вчинки, нівелюючи бажання жити на повній самовіддачі.
Але це — не про неї, мою гостю, котра справжність свого життя доводить щодня, упродовж майже шести десятків років приходячи до тренувальної зали, підносячи своїх вихованок на найвищі спортивні сходинки світу. Це завдяки і їхнім перемогам він чує та знає Гімн нашої держави.
Її очі просто світяться, коли розповідає про те, чому присвятила все своє життя, чим живе і дихає, даруючи людям таке красиве й захопливе свято, мистецтво, навіть так можна сказати, як художня гімнастика. Слухаючи цю жінку, легенду художньої гімнастики, мимохіть думаєш: а чи може бути ще більшою людська самопожертва, сильнішою любов до обраної справи?
ПРО СИЛУ І ТРУД
А треба вміти все пережити. Тяжко? Бувало. І не раз. Закривалася, випивала таблетки, приходила до тями, і потім трималася, як належить сильній людині. Я ж хотіла бути сильною? Хотіла. Тож — вперед, життя продовжується! Для мене закон такий: тільки трудом можна чогось досягти. Наприклад, для нас, спортсменів, — перемоги на змаганнях. Ось готуючись нещодавно до великого старту — чемпіонату світу з художньої гімнастики, — чудово розуміли, що коли не отримаємо оту «стрічку», то не потрапимо на Олімпійські ігри, що проходитимуть наступного року в Ріо-де-Жанейро. Тому все було поставлено на досягнення цієї мети, на виконання свого обов’язку перед Батьківщиною.
Своїй роботі треба віддаватися сповна. Ми на годинники ніколи не дивилися, а працювали на результат. Ось у цій школі, де ми з вами зараз знаходимося, у цьому залі я працюю з 1959 року. Як ми старалися, щоб зберегти її! А вона ж руйнувалася на очах. Тепер дещо відремонтували. Знайшли гроші і зробили зі своїм коллективом ось цей, як ви сказали, зал слави нашою художньої гімнастики.
ПРО ТРЕНЕРСТВО
Дуже важливо допомогти дитині, бути поруч у найвідповідальніший момент, не пропустити його і вчасно їй підказати. Навіть мовчки. От дивлюся: тремтить одна моя дівчинка перед виходом на змаганнях, дуже вже переживає. А у неї номер був зі стрічкою, вальс. Як зняти стрес? Підходжу: «Послухай, щось так хочеться танцювати, пішли зі мною». (Фантазій у нас же багато всіляких. (Сміється.) Й закружляли ми по колу. Чую, через три виходи — наш. «Ти, диви, як ми вчасно докружляли», — кажу, підводячи її до виходу. Й пішла дитина виступати, уже ані грама сумніву в неї. Наш стан передається учням. А є тренери-мами, котрі не хочуть або не можуть дивитися, коли виступають їхні дівчатка. Або ж навпаки, ті самі не хочуть, аби мами були присутні. У такому разі завжди кажу, що мама — то ваш вічний друг, іншого такого не буде, і не можна відмовлятися від її підтримки.
ПРО РОДИНУ
Донька інколи каже, що, можливо, тобі вже важко, треба відпочивати, на що віджартовуюся: «Ось і відпочивай!» (Сміється). Батьки навчили мене трудитися. Напевне, мені було на роду записано ось так працювати все життя. Як, власне, і всі у нашій родині, де всі ми — спортсмени: чоловік Іван Костянтинович — олімпійський чемпіон із сучасного п’ятиборства 1957 року, донька Ірина — чотирикратна чемпіонка світу, внучка Іриша, заслужений тренер України. А вже ж і правнучку маю, яка для мене — все! …Мене не раз запитували про національність, і завжди з гордістю відповідала: «Я — горнячка!» — «А що це за національність?» — допитувалися. Кажу: «А ви знаєте, що таке чорне вугілля — от я з тих країв!» Дядько мій у забої працював. На жаль, дедалі менше нас у роду стає. Це дуже тяжко і боляче. Але водночас горджуся тим, що можу щось зробити для родини, для пам’яті тих, хто вже відійшов.
Листопад, 2015 рік.
Повну версію порадницької гостини з Альбіною Дерюгіною можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
