Римо-католики 30 листопада відзначають свято на честь апостола Андрія. Тривала місійна подорож святого Андрія як мандрівника-проповідника закінчилася в грецькому місті Патри, де він був розіп’ятий на косому хресті. Пізніше такий Х-подібний хрест стане відомим як андріївський. Апостол вважається покровителем України, Шотландії, Греції, Румунії, а андріївський хрест можна побачити на багатьох відзнаках, медалях і прапорах, зокрема на прапорі Шотландії, Британії, Ямайки. Навіть у СРСР до 1932 р. військово-морський прапор був із андріївським хрестом.
Православні та греко-католики 4 грудня святкують Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це одне з дванадцяти найбільших свят, яке розповідає історію про те, як батьки приводять трирічну Марію до храму, де вона лишається для навчання та молитви. Сутність свята — це символ покликання Богом до служіння, а також повчання, що батьки мають направляти своїх дітей із самого малечку. Традиція святкування Введення сягає найдавніших часів. Достеменно відомо, що рівноапостольна імператриця Олена, яка жила на зламі ІІІ–IV ст., збудувала храм на честь цього свята.
Вірменська Церква 5 грудня згадує Миколая Чудотворця, святого, який народився в ІІІ ст. у провінції Лікія (сучасна Туреччина). Він вважається покровителем моряків, бо був чи то рибалкою, чи то мореплавцем, достеменно не відомо, але відомо, що успадкувавши велике майно, Миколай усе роздає бідним і служить єпископом у місті Мири. На українських землях традиція шанування святого з’являється разом із приходом християнства.
Православні 5 грудня згадують блаженного Ярополка, князя Володимир-Волинського та онука Ярослава Мудрого. У хрещенні він отримав ім’я Петро. «Повість минулих літ» згадує Ярополка як смиренного та братолюбивого, й того, хто віддавав десятину церкві.
Лютерани 6 грудня відзначають другу неділю Адвенту — часу очікування Різдва. Саме в цей день лютеранська Церква говорить про викуплення та спасіння, адже наближається «кінець історії», а отже кінець несправедливості, страждань і смерті. Також згадуються Друге Пришестя та Страшний Суд.
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.
