Красива, талановита, успішна. Ідеал жіночності та стилю. Поруч із такою жінкою хочеться виправити спинку — у прямому та переносному смислі. Вона щиро переконана, що нічого в цьому житті не дається просто так, усе здобувається працею — розуму і душі, й життя своє потрібно вибудовувати, постійно розвиваючись та самовдосконалюючись, а не плисти за течією.
«Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими» — це твердження великого Ніцше вона випробувала на власній долі, гідно приймаючи і її подарунки та сюрпризи, і примхи та удари.
Жінка з подіумів моди та краси, з обкладинок найдорожчих глянцевих журналів, яка мала, здається, все для повного щастя, і котра, за її ж словами, жила в постійному святі, не побоялася змінити своє життя.
Успішна бізнес-леді, титулована красуня, громадський та культурний діяч, голова Міжнародного фонду культурного співробітництва, кандидат історичних наук, автор та натхненник багатьох успішних культурно-освітніх, соціально-виховних проектів Влада Литовченко побувала на порадницькій гостині.
ПРО СМІЛИВІСТЬ
Сміливість — важлива та потрібна риса, і насправді якісь зміни в житті й трапляються саме за рахунок того, що людина проявляє сміливість, долає труднощі, здобуває перемогу, найперше — над собою, своїми комплексами, небажанням, лінощами, усталеністю в житті. Справжніх лідерів взагалі нині одиниці. Може, не час лідерів? Психологія сучасного українського суспільства, на мою думку, є переважно психологією скривджених та ображених людей, а не переможців. Звісно, вона придатна для виживання, пристосування, але з нею неможливі якісь серйозні здобутки, вона не годиться для успішних реформ.
ПРО КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ
Маємо багату історико-культурну, сакральну, природну спадщину. Маємо всі необхідні передумови та об’єкти, які заслуговують бути внесеними до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Навіть наше законодавство у цій сфері більш-менш нормальне. Та, на жаль, немає правильного розуміння важливості збереження цих об’єктів, отриманих у спадщину від пращурів, які ми зобов’язані передати прийдешнім поколінням. Дуже часто, на жаль, дріб’язковість людського мислення і бачення домінує над загальнолюдськими уявленнями та вічними цінностями. Скажімо, зробити надбудову на історичній будівлі чи проводити забудови у буферних зонах об’єктів ЮНЕСКО чи, скажімо, прибрати до рук чималий шмат у національному природному парку, заповіднику, чи безбожно вирубувати ліси в Карпатах — оце і є ті прояви. І то не тільки проблема, відповідальність влади, а й тих, хто це робить, для кого найголовніше — урвати, заробити. Страшна й людська байдужість до того, що коїться довкола. Тому, на мою думку, зараз головним є комплекс культурно-освітніх, просвітницьких програм, спрямованих саме на донесення важливості збереження культурної, природної, документальної спадщини.
ПРО ПАТРІОТИЗМ
На жаль, часи негараздів пробуджують в людей не найкращі риси. Звісно, за умов загрози цілісності і незалежності рідної країни патріотичні почуття посилюються. Але, на моє переконання, навчити патріотизму, виховати його неможливо. Держава повинна створювати такі умови, щоб людина гордилася своєю приналежністю до неї, почувалася патріотом, любила свою країну. Бо коли її постійно принижують, вона не має стабільної роботи або ж отримує за неї копійки, яких ледве вистачає на найнеобхідніше, коли не має впевненості у завтрашньому дні, не може своїм дітям пообіцяти надійне завтра, то про який патріотизм можна говорити!? Та й любов до Батьківщини кожен по-своєму може трактувати. Для мене, скажімо, вона асоціюється з любов’ю до місця, де проживаю, до землі, до Церкви. Треба максимально використовувати механізм духовних, вічних цінностей.
ПРО МОТИВАЦІЮ ВИБОРУ
Для мене розуміння освіти — не просто отримання 1, 2, а чи й 3 дипломів. Це найперше постійний саморозвиток. А ще налаштування на багатопрофільність, адже в сучасному світі треба вміти виконувати дуже багато функцій, знати не лише свою професійну сферу, а й суміжні. Та ще вміти спілкуватися, доносити людям свої ідеї, думки. І тільки тоді можна вважати себе висококваліфікованою людиною.
Щодо ж самого вибору професії, життєвої дороги, то, по-перше, важливо визначитися, а чим хотілося б у житті займатися, яка справа до вподоби, де б почувалися гармонійно.
По-друге, ставте перед собою цілі й неодмінно залишайтеся завжди людиною, у будь-яких, навіть крахових, здавалося б, ситуаціях. Скажімо, жінкам, для яких читаю лекції, раджу завжди залишатися леді. Тобто поводитися гідно, не сваритися, не мститися. Бог все розсудить.
По-третє, важливо постійно працювати не тільки над саморозвитком і вдосконаленням своєї освіти, а ще рости духовно, вірити в Бога, молитися йому, просити, аби дав щось нове і значуще.
По-четверте, навчіться сприймати інших людей, бути толерантними, поступливими. Амбіції — добре, але в розумних межах; найкраще — діалог і компроміс. Треба йти на якісь поступки, аби зберегти стосунки, наприклад, чи проект, фірму, справу, якою займаєтеся.
І по-п’яте, я всім бажаю любові, бо, як на мене, її нам бракує. Хочемо, аби нас любили, нами пишалися, знаходили гарні слова і водночас самі недостатньо продукуємо цієї любові для інших. То найпрекрасніше — нести у світ любов, добро, світло. Попри все.
ПРО «ІНСТИТУТ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ»
У нас відсутній, як такий, інститут шляхетних дівчат, гарних манер, у нас не вчать жінок бути щасливими, стильними, елегантними. Погляньте на ті телешоу, «холостяцькі» зокрема, де намагаються женити, видати заміж, — я їх оцінюю як загрозу національній безпеці. Це просто знищення психіки, засад українського традиційного суспільства, в якому жінка — берегиня, дружина, мама, господиня. Тому дівчат треба навчати шляхетності, самоповазі і разом з тим — умінню бути берегинею. А коли є бажання попрацювати у модельному бізнесі — чому б ні? Світ краси особисто мені подарував багато можливостей. Я народилася у звичайній родині, жила в Броварах, батьки були в постійних роз’їздах, тому моїм вихованням займалася бабуся. На свою зовнішність я зовсім не звертала уваги, але була привчена до праці, і віра завжди була зі мною. Тому нехай дівчатка, незалежно від того, де проживають, при яких статках, найперше вірять в себе, у свої можливості, використовують будь-який шанс, але йдуть тільки духовним, правильним шляхом.
ПРО КРАСУ
Якщо говоримо про красу, зовнішність — то дуже відносна категорія, кажу це як експерт, що працював в індустрії краси, бачив багато дуже вродливих жінок. А головне, що ця зовнішня краса дається лише на якийсь період. Зберегти її в зрілому віці — велика перемога, і далеко не кожна жінка, вродлива замолоду, доживає до середнього віку у гарній формі. Правильно ви зауважили: це елементарні лінощі, небажання, невміння працювати над собою, об’єктивно себе оцінювати. А бажання і вміння «чистити пір’ячко» дуже важливі й конче потрібні.
Серпень, 2016 рік.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
