Вона напевне неодмінно мала би з’явитися у цьому не вельми доброму світі зі своїми янголятками, кумедними та водночас зворушливими, життєрадісними дівчатками і хлопчиками. Аби спонукати нас зайвий раз усміхнутися, зазирнути, дослухатися до свого внутрішнього “я”. Аби подарувати нам оті маленькі порції щастя, радості, які не завжди самі можемо побачити, зрозуміти, відчути. Вона назвала себе постачальником щастя №1, бо ж ділиться ним у своїх картинах, які можна побачити в персональних галереях художниці в Києві, Дніпропетровську, Одесі, на численних виставках. Її роботи зберігаються у багатьох музеях — не лише України, а й Франції, Німеччини. Є вони у домашніх колекціях світових знаменитостей, зокрема Лучано Паваротті, Володимира Співакова, Софії Ротару, Андрія Шевченка. Здавалося б, наче враз, за помахом чарівної палички вона стала однією з найвідоміших, наймодніших і найдорожчих художниць України, засвітилася на світовому рівні.
А що було та є насправді, як творила саму себе і свій власний, ні на чий не схожий, мистецький світ — про це художниця Євгенія Гапчинська розповіла на порадницькій гостині.
ПРО КАРТИНИ
У моїх роботах кожен знаходить щось своє: хтось радість, заспокоєння, хтось просто смішну картинку. І мені все це подобається. От нещодавно навіть сказали: «А ви знаєте, що всі ваші картини мають терапевтичний вплив!?» Але я ж то розумію, що не маю дару, скажімо, Кашпіровського, і ніколи не страждала хворобливим бажанням, нав’язливою ідеєю когось спеціально ощасливити. Хоча коли береш чисте полотно, з’являється, бува, думка, що якби перед ним поставити ще десятеро людей – картина у всіх різною вийде. Тобто це те, що народжується з нічого, тільки з душі. А вона в кожного своя. Це не піддається ніякому аналізу, поясненню. І хоч би як аналізували мистецтвознавці чиюсь творчість, все одно ніхто не знайде розгадки.
Мої роботи — мій рай. Напевно, це моя «начинка» — те, що сидить усередині, мій внутрішній світ.
ПРО СЕБЕ І ПРО МИСТЕЦТВО
… Я більше люблю бути мамою, дружиною, люблю куховарити, бути вдома, Дім і галерея — це моє. Не хочу ходити на виставки-солянки, де обговорюють, аналізують, сперечаються. Не люблю балаканини про мистецтво, не бачу в цьому змісту, істини кінцевої. Ні істини, ні правди у мистецтві немає.
ПРО СВІТ
Сьогоднішній світ я бачу яскравим, барвистим. Тому що зараз свобода, розмаїтість в усьому. Це як строката ковдра. Уже бачиш дуже багато кольорів у цьому житті. Недавно почула таку гарну фразу: «Осінь — час примирення із усіма барвами життя». А якщо говорити про періоди життя людського, то в мене такий вік, напевно, коли примирюєшся із самим собою.
Жовтень, 2013 рік.
Повну версію порадницької гостини з Євгенією Гапчинською можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
