Світові бракує нині добра, милосердя, позитиву. Людству конче потрібна надія, яку можемо давати йому і ми, журналісти. Нашою професією нам даровано можливість змінювати світ на краще, нагадуючи суспільству про вічні цінності і невтомно їх пропагуючи, пишучи історію сучасності і згадуючи минуле та дивлячись у майбутнє. Для багатьох з нас журналістика насправді стала не просто професією, а й способом життя, як зазначав свого часу засновник сучасної української журналістики Анатолій Москаленко.
Напевне, саме так може себе позиціонувати і ця моя гостя, заслужений журналіст України, триразова володарка престижної премії у галузі мас-медіа «Телетріумф», телеведуча, головний редактор інформаційної служби телеканалу ICTV Олена Фроляк, котра любить свою роботу, по-справжньому відповідальна в ній і зуміла досягти справжнього професійного тріумфу — своїм талантом, творчим неспокоєм, людською небайдужістю.
ПРО ЖУРНАЛІСТИКУ
Українській сучасній журналістиці бракує професіоналізму, компетентності, освіченості. Працюючи з журналістами-практикантами, бачу, що багато хто не вміє писати матеріали, люди неграмотні. А сучасному журналістові ще ж хоча б одну іноземну мову необхідно знати. Не кажу вже про те, що має багато читати. Бо читаючи, навчишся лаконічно висловлювати свою думку, образно писати, матимеш високий асоціативний ряд. Дуже велике значення ще має і гідність журналіста: як поводишся, як говориш, як виглядаєш, наприклад, в кадрі, як кажеш “ні” і як кажеш “так”, як запитуєш і як слухаєш. Все-все має значення.
Має бути відповідальність за слово, за свою роботу, відповідальність за себе. Багатьом того бракує, але ж ми знаємо, що є і дуже відповідальні, високопрофесійні, хороші журналісти. Не все і не всі у цьому світі продаються і купуються…
ПРО РОДИНУ
Якщо в чиїйсь родині непорозуміння, радити буду хіба що жінці: то поступись, відійди, помовч, стерпи. Ніколи не буду ставати на її бік і казати, що чоловік поганий. Я проти таких порад. Колись, пам’ятаю, говорили з подругою про дітей, і зробила зауваження щодо її доньки. Не можу передати, скільки я після того страждала. Зателефонувала їй і перепросила, бо ми ж не знаємо, якими виростуть наші діти. Але дослухатися до порад варто: від людей, яких поважаєте, багато цінних порад можна знайти в книжках, газетах. Бо порада — це мудрість, нове знання, нові емоції, враження. Дуже мудро сказано народом: вік живи — вік учись.
ПРО ЖІНОЧУ МУДРІСТЬ
Найперше маєте дати своєму чоловікові свободу. На першому місці у чоловіка — самореалізація, хоч би ким працював — лікарем, сантехніком, столяром. Він має відчувати, що щось уміє і в нього щось виходить. Чоловікам потрібна свобода, і мусимо її дати.
Червень, 2013 рік.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
