Українська естрада не була б такою уквітчаною та різнобарвною, аби на ній свого часу не з’явилася ця красива жінка, талановита співачка з легко впізнаваним, приємного тембру голосом. Її пісні, які дарує публіці вже впродовж не одного десятка літ, — душевні й проникливі, не залишають байдужими слухачів, особливо ж жінок, адже в них так багато схожого на їхню долю.
Вона насправді щира та відкрита: у своїх піснях, у ставленні до шанувальників, у стосунках із колегами, у спілкуванні з журналістами. Зустрічі з нею — то завжди наче свято, де — і розмова, і пісня, і вірші, які напам’ять декламує із натхненням, і вдала порада, і веселе слово, цікаві історії із насиченого артистичного життя. Тож запросивши улюбленицю мільйонів на порадницьку гостину напередодні її круглої дати, яку відзначає 23 липня, мала задоволення у тій щирості переконатися. А ще — в позитивному погляді на життя, який зберігає попри все.
Відома українська співачка, народна артистка України Алла Кудлай — у «Порадниці» про пісню, про любов, про життя — усе як воно є.
ПРО УКРАЇНСЬКІ ПІСЕННІ СКАРБИ
Який же багатющий у нашого народу пісенний багаж! Мабуть, найбільше народних пісень мають українці. Й настільки вони глибокі, змістовні, адже творилися серцем, шліфувалися роками. Тож коли чую, як деякі сучасні виконавці переробляють їх на свій лад, стає образливо. Я й сама багато народних пісень записала, будучи солісткою естрадно-симфонічного оркестру Держтелерадіо України. Йшла до бібліотеки, вишукувала для себе підходящі й записувала з оркестром народних інструментів Українського радіо та телебачення. Маємо бути щасливими і пишатися тим, що володіємо такими пісенними скарбами.
ПРО СВІЙ ШЛЯХ ДО ПІСНІ
Співала, скільки себе пам’ятаю. Співала маленькою на весіллях, де завжди було багато людей, і так любила, коли мені аплодували! А потім із дівчатками (нас на кутку таких голосистих 5–6 було) виходили вечорами на вулицю і співали на лавочках. Та так виводили, що з сусіднього села хлопці приїздили слухати. Двоголосся, триголосся!
Просто мені ще завжди щастило на хороших, добрих, талановитих людей.
Якось до Ніжина приїхав кореспондент газети «Комсомольское знамя» і зайшов до райвідділу культури: «А що у вас є цікавого, аби гарний матеріал написати?» — «Та тут дівчинка в педуніверситеті співає двома голосами!» Це — про мене. Маю ж колоратурне сопрано, і могла співати народним голосом, і тут же — академічним. Брала й високі ноти, й діапазон голосу був великий. Тож кореспондент написав про мене до газети, і це був такий перший крок до моєї співочої кар’єри.
А ще поталанило мені в Ніжині на викладача, Марію Федорівну Бровченко, царство їй небесне, котра мною опікувалася, і коли приїхали на прослуховування до Лева Григоровича Силаєва, режисера урядових концертів,
запропонувала зайти ще й до Анатолія Авдієвського, керівника хору Вірьовки. Анатолій Тимофійович послухав і каже: «Я її беру!» «Е, ні, — заперечила Марія Федорівна. — Нехай ще закінчить 4 курс спочатку. А тоді до вас прийде». А була ж ще на третьому в Ніжинському педуніверситеті.
Так і сталося. Я дуже щаслива, що працювала в такому неймовірному колективі, як Хор імені Григорія Вірьовки. Тоді було дуже багато концертів, гастролей — і тут, і в Радянському Союзі, і за кордоном. Це така школа, такий вишкіл! Анатолій Авдієвський був музикантом високого класу! І нас чомусь хотів навчити. Строгий був.
ПРО СУЧАСНИХ ВИКОНАВЦІВ
Дуже подобається Арсен Мірзоян. Його пісні — як ліки для душі, й енергетику він має якусь особливу. Ну, і звичайно ж, Настя Каменських, похресниця моя, подобається. Вона прекрасна і талановита. Ще мені до душі Оля Полякова, Тіна Кароль. Вони теж енергетично дуже сильні співачки.
Нещодавно зателефонувала Наталя Могилевська й попросила мою пісню «Красива жінка незаміжня», каже, хоче її з репером заспівати. А чому б і ні? Нехай пісня живе далі. Все одно я перша виконавиця. От Наташі теж симпатизую. Вона молодчинка, трудяжка. І зараз так гарно виглядає. Відкрила для себе Потапа — який тембр голосу має, просто була приголомшена.
ПРО ВЕСЕЛЕ
Якось після того, як побувала на «Голосі країни», стою в черзі у супермаркеті. А позаду — жінка, нахилилася до мене й каже: «Ви так схожі на Аллу Кудлай!» Я повертаюся до неї: «Та всі кажуть, що я на неї схожа!» Жіночка ще ближче підступила: «Так оце вона брала участь у «Голосі країни», то після пластичної операції та-ака красіва стала!» І тут я розвертаюся до неї й кажу голосно: «Тьотю, ану дивіться на мене, ось сюди й сюди — що ви вигадуєте!? Є яблучка «Білив налив», а є «Симиренка!». (Сміється). Уся черга реготала. А жінка як остовпіла, й тільки мовчки дивиться на мене. Отакі вам легенди.
А кумедних історій з нашого артистичного життя й не переказати. В артистів, котрі виступають у Трускавці, є звичай виходити перед концертом до бювету — автографи роздати, сфотографуватися. А я чомусь цього дуже не люблю. Але ж треба. І от учергове з кимось сфотографувалася, приїжджаю за рік, а фотограф мені розповідає: «Алло Петрівно, ви тут з одним чоловіком фоткалися, він той знімок повіз додому і сховав його від жінки у постільну білизну. А та знайшла: «Ах ти, падлюка, — накинулася на чоловіка. — Я тобі по копійці збирала, аби ти поїхав водички попив, здоров’ячко своє поправив, а ти — з коханкою!» Бігала по селу, перепитувала, чи то насправді Алла Кудлай на фото, як чоловік відхрещувався. Отож, чоловіки, будьте обережні, бачте, що буває, коли з народними артистками фотографуватися.
ПРО ЛЮБОВ
Я любила тому, що просто любила. Микола, батько мого сина Максима, був старшим за мене на 16 років. Талановитий художник, романтик. А я щойно приїхала до Києва, молоде дівча, закохалася… Але, напевне, різниця у віці завжди стояла між нами, та й так ми різними були. Розлучилися…
Було ще одне велике кохання, та війна його в мене відібрала. На жаль, змушена була розірвати наші стосунки, тому що мій коханий — з іншого, так би мовити, табору. А я — патріотка своєї країни. І ще сильна жінка, тому пішла на таку жертву.
…Є жінки, котрі з готовністю віддають чоловікам, не отримуючи нічого навзамін. Таке може бути, якщо є справжня любов. Як на мене, то дуже сильні жінки. Їм пощастило аж так покохати. Я теж готова так закохатися!
Для мене головне у стосунках із чоловіками –взаєморозуміння, самовіддача. Звісно ж, любов, повага. Упевненість одне в одному. Якщо немає стабільності й упевненості, це може зруйнувати стосунки, поранити душу.
ПРО ВІК І КРАСУ
«Носити свій вік з елегантністю» — гарно кажуть французи! От я і намагаюся свій вік носити з елегантністю. Іншого ж виходу немає, від років не втечеш. Але ж треба все робити красиво.
Найперше — позитивний погляд на життя. Із усмішкою звертаюся навіть до тих, котрі мені не дуже й зичать того добра. Намагаюся робити людям добро. А ще, скажу вам щиро, це — генетика. Хоч би що робила людина зі своєю зовнішністю, організмом, але від генетики дуже багато чого залежить, 99 відсотків, сказала б. Тому вдячна батькам за неї. А ще багато плаваю, уже впродовж 25 років. Холодної пори року — в басейні, влітку — у Дніпрі. Живу на столичних Березняках, через дорогу перейшла — і попливла.
Чогось же особливого із зовнішністю своєю не роблю. Не повірите, користуюся звичайним дитячим кремом. Завжди в однієї жіночки на базарі купую по кілька тюбиків відразу. Навіть моя молодша сестра, котра живе у Німеччині, попросила той крем у мене, бо прочитала, який там склад, ніякої хімії.
Про харчування скажу: я завжди думаю, що їм. Скажімо, дуже мало вживаю хліба, солодощів. Інколи навіть можу не снідати, бува, хочеться півдня походити голодною. Стримання в їжі й для здоров’я корисне.
ПОРАДА
Хочу побажати вам, дорогі друзі, ясної, погожої днини, доброго настрою, міцного здоров’я, стабільності, впевненості у завтрашньому дні і щоб усі ваші мрії збувалися. Любові вам!
Повну версію
порадницької гостини з АЛЛОЮ КУДЛАЙ
можна прочитати у номері «Порадниці»
від 25 липня 2019 року.
Відеоверсію порадницької гостини можна переглянути на нашому ютуб-каналі за посиланням https://youtu.be/8QYZfXmL4RY .
Автор і керівник проекту
Тетяна ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця».
